ВІЗАНТІЙСЬКІ КРИХТИ (Павло Силенціяр 520 – 575)
І
Не прислухайсь до похвал і не квапся до слави
й багатства.
Будь послідовно твердий, не падай під ноги турбот.
Бурями бите, бездольне, завжди тяжке споконвіку,
Наше непевне життя буйні гойдають вітри.
Міцно стоїть лиш відвага. Ти їй довіряйся!
Мужньо гортаючи хвилі, в море життєйське пливи.
ІІ
Ніжний цілунок Сапфо; духовиті, лілейні обійми;
Полум’я повні уста; серце ж – холодний граніт.
Груди у неї – кордон: нижче сягати не смієш!
Недоторкальну дівочість гідно вона береже.
Боже мій! Стерпіти згагу і не померти з відчаю
Може лиш той, хто зазнав довгих Танталових мук.
Палад Олександрівський (помер 430 р.)
І
Жінка – велика біда, але двічі дає насолоду:
Спершу на ложі кохаль, потім – у лоні труни.
ІІ
Виплід любови, дитя у сім’ї граматиста вродилось –
І чоловічим, жіночим править середній рід.
ІІІ
Друже, якщо з бородою більшає людська премудрість,
Буде й з борідкою цап – наче премудрий Платон.
Серед монахів на Атонській горі, 1966.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)