“Тепле небо твоїх очей…”
Тепле небо твоїх очей
Красномовно метало звагу,
Мовби туга жадн их ночей
Надпивала любови брагу.
І не знав я, кому судить
Полум’яну спокусу Єви,
Тільки відав величну мить
Райських яблунь у день серпневий.
Розкривались корони гір,
Дзвінко падала Божа тама,
І сягав щонайдальше зір
Невтоленний вогонь Адама.
1952
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- СЬОМЕ НЕБО Благословляю ті сліди, благословляю ті дороги, що привели мене сюди – в мистецтва зоряні чертоги! Тут сьоме небо, верх бажань, […]...
- “Двійко дитячих очей…” Двійко дитячих очей Їх помирити хотіли. Як вони тоскно синіли – Двійко дитячих очей! Він пакував чемодан. Біла сорочка упала. […]...
- “Мені твоїх поцілунків…” Мені твоїх поцілунків Вовік не буде доста, Тож підпливай до мене, Сирено злотохвоста. Я маю трохи дивні, Та все ж […]...
- “Гукнула далечінь осіння…” Гукнула далечінь осіння, А ліс лункий стояв, мов храм, Возвівши готики склепіння. Від рани зашивався шрам Цвірінькотом, джмеля басоллю, Ледь […]...
- КОЛЯДА М. Підлили в лямпаду масла, Щоб лямпада не погасла, Щоб світила з неба, ясна, Та на ясла. Біля ясел – […]...
- “Мені очей звести несила Мені очей звести несила, А на руках твої уста. Ось пристрасть розкриває крила, Натхненна, гарна і проста. І день ясний, […]...
- ДО КАРИХ ОЧЕЙ (Чорнії брови, карії очі) Чорнії брови, карії очі, Темні, як нічка, ясні як день, Карії очі – чари дівочі! Де ви навчились зводить людей. […]...
- “Твоїх боюся поцілунків…” Твоїх боюся поцілунків, Моїх не бійся ти. Мій дух позбавлений ладунків, Ти будеш легко йти. Твого боюся я пришестя, Мого […]...
- НЕБО НЕБО Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти в цю мить. А глянеш у небо високе, […]...
- БЕРЕСТЕЧКО (пожнив ‘я) над снопом на покуті Божа Мати зігріває диханням сиріт порубаний козак хрестом лежить у полі на всю Україну […]...
- “СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ ВІДПАЛЕНІВ…” Серпневий день відпаленів, Розлив довкіль тепло – Гіркавим духом полинів Над степом потягло. Полин-гірчак, полин-бур’ян, Пахучая трава, Аж серце гоїться […]...
- “Все ближче дзвонять дзвони…” Все ближче дзвонять дзвони, Життя людське – як мить. На голубі затони Із яблунь цвіт летить. Дивлюся, як поволі Ріка […]...
- ПОЗАЯК Позаяк світає, позаяк весна вже І перуни ходять в молодих громах, Позаяк струмить озон і хміль наснажень, Грає посполите рушення […]...
- “Стільки в тебе очей…” Стільки в тебе очей, Стільки рук і мозолів, Скільки крапель в Дніпрі І у небі зірок. Ти не падав од […]...
- ВІСІМ ОЧЕЙ Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, […]...
- “Не починайся. Ні з очей…” Не починайся. Ні з очей, Ні з губ мені не починайся. В Холодній Балці сон тече – Не снись. Не […]...
- Небо в тонких узорах Небо в тонких узорах Хочет день превозмочь, А в душе и в озерах Опрокинулась ночь. Что-то хочется крикнуть В эту […]...
- “Одступається небо…” Одступається небо, Виводить поля з таїни. І от полувінком свіжим Встають коралеві горби, А в їх затоці, мирному падолі, Яблуневі […]...
- “Хіба не бачите, що небо голубіє..” Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І […]...
- На твоїх устах на твоїх устах цвіте рожево галузка вишні цілую недоспілі пуп’янки й наповнююся червоними овочами така багата така кругла ти зриваєш […]...
- “Сліпі падають до ями своїх очей…” Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малюють на полотні рямці, по них малюють іще рямці, за ними мертвого коня […]...
- “Єдина, з твоїх фантазій…” Єдина, з твоїх фантазій Мені в пам’ятку єдина… Мужчина з крилом підбитим Схилився над юною жінкою. Вуста її спрагло кличуть, […]...
- “Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом…” Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом В своєму зорехмарному ряду. Завіяло, заговорило снігом У полі, попід садом і в […]...
- “Помовчім на базарі очей та облич…” Помовчім на базарі очей та облич, Мову побережім, як незаймані води, Мо’ рости, наливатися не перешкодим, Тому слову, що визріє […]...
- “До твоїх поцілунків…” До твоїх поцілунків Я з осені в весну, Чарівна чаклунко, Веслом переплесну. І подив у карих Очах просвітлений Просяяв, як […]...
- “рис твоїх до шкла не завернути…” рис твоїх до шкла не завернути це відбиток а життя тонке у скутарі крику гони скель чути а не видко […]...
- Мить Де твоє небо, Вічна потреба Людського великого щастя? Я миті кажу: – Зупинятись не треба, Бо там за тобою – […]...
- “Зацілую мрію на твоїх вустах…” Зацілую мрію на твоїх вустах, Розтривожу осінь в золотих садах. Зацвіте бажання й запалахкотить, Птахом сизокрилим в серце прилетить. Роздобуду […]...
- “Коли до губ твоїх лишається півподиху” Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах […]...
- СЕРЕД НИВ І ДИВ Ми йшли з тобою серед нив і див, коло млина забутого, старого. Сухий серпневий вітер золотив соломою Івашківську дорогу. Содомою […]...
- “Серпневий прохолонув вар…” Серпневий прохолонув вар. Напрявши гарусної пряжі, мереже кучеряві мажі вечірнім золотом гаптар. Що зелено в блідій поливі, як на осінніх […]...
- МИТЬ (“Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено…”) Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено, розчахнуто живу між “вчора” і “тепер”, і клопоти мої дрібним-дрібні щоденні: дивитися у глиб […]...
- “Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна…” Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна, Кола твого наймення губи мої не розімкнуть, Світло розтане, як сніг: темно буде і […]...
- “Покоління-біжутеріє…” Покоління-біжутеріє, Дивні мої діти! Вже давно мені пора З вами бронзовіти! Але ж ви не даєте – Мушу знов кричати, […]...
- “О небо! Змія відчаю…” О небо! Змія відчаю У мислях моїх засіла! На хресті світів конаю – Антея зникає сила. Земля – як гріховне […]...
- АВТОПОРТРЕТ Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи не відбере у мене цеї миті. Над садом білим пурпурове коло жахтить […]...
- “За морями далеко ти…” За морями далеко ти, Болю рідних земель. Тільки й чути крізь клейкоти Нарікання осель. Крячуть суздальські ворони, Виє пагуби звір. […]...
- “Я НЕ ПРОСИВ ОСІННЬОЇ ОБНОВИ…” Я не просив осінньої обнови Як хліба нашого насущного в Отця. Вона ж явилася – чудесна і чудова – Негадано, […]...
- СЬОГОДНІ 1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – […]...
- НЕБО КИБАЛЬЧИЧА (Поема) 1. По дорозі до Петропавловської фортеці Цей янгол двокрилий на палі фортеці кружляє за вітром, ніяк не зірветься, а шпиль, […]...