СІНГАПУРІЯНА

Related posts:

1. В КРИМУ (уривок) Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в […]...
2. ВІКІНГ І Розвивається долі, в яру, черемшина, А на річці човни – вже готові. Я складаю всю зброю і плащ біля […]...
3. ЩЕ ТЛІЄ ЗГАРИЩЕ СЕЛА Ще тліє зарище села, Валяються фашисти вбиті… Учора битва тут була. Опухлики і Невель – всі ті Місця затямим, кожен […]...
4. ПОЦІЛУНОК У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась – […]...
5. 3. КРАХ Як забуття заносить імена (Іще при нашій пам’яті зоріли)… То їх вина. Тут наша невина, Що раптом все отак перегоріло. […]...
6. НА ПОЛІ БОЮ Вмирав стрілець. У стиснутій руці Холола тихо криця кулемета, А перед ним, по крижаній луці, Вела на бій запалена ракета. […]...
7. “Десь надходила весна…” + Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками […]...
8. Смерть Ігоря Квітне Київська держава І могутня, і страшна. Майже всі вона з’єднала Українські племена. Не могла лише скорити Напівдиких деревлян, Що […]...
9. МАТИ МАРІЯ Пам’яті тещі Ой, мамо Маріє, та як же це сталось, Що горе шулікою в хату ввірвалось. Старенька, змарніла лежиш на […]...
10. “Нічого такого не сталось…” Нічого такого не сталось. Бо хто ти для мене? Сторонній. Життя соталось, соталось гіркими нитками іронії. Життя соталось, соталось. Лишився […]...
11. “І далі, далі все ми йшли…” І далі, далі все ми йшли Серед туману, серед мли, І враз повіяв буревій Весною згублених надій. Збудилось щось живе […]...
12. ЗЛИВА У СТЕПУ Був степ як степ. Я брів за чередою, притрушений пилюкою рудою, на обрій позирав я недарма. Південний край сухого небозводу […]...
13. “Квітка, що ногою…” Квітка, що ногою Стоптана в пилу; Гук, що вмер луною, Пронизавши млу; Огник серед поля, Що блиснув і згас,- Се […]...
14. “Вона прийшла, як мрія довгожданна…” Вона прийшла, як мрія довгожданна, І вийшли всі назустріч їй, І всі кричали їй: “Осанна! Благословенний ранок твій!” І враз […]...
15. ПЛЮЩ Кате московський, Очі розплющ! Напрям не ковзький Вимріяв Плющ. Ворог неситий Тіло здолав, – Духа не вбити Шквалом облав! Нас […]...
16. “Легкою млою свіжих вечорів…” Легкою млою свіжих вечорів І порохами обважнілих черед – Яке це щастя, вибрівши з вітрів, Томити втоми ворохобний веред! Коли […]...
17. “Всі враз!” – Як розрив гранати…” “Всі враз!” – Як розрив гранати, Як гострий короткий стріл Мов меч, що руба навпіл, Десь тяжко брязнув об грати. […]...
18. ВЕЛИКИЙ ЛУГ Гнучка лоза під хвилею крутою Зелено-бурі стелить ятері. Бліда вдова виплакує в журі Потоки скарг – як чайка над водою: […]...
19. МОНОМАХ Дивився з вежі На темний бір, Там слід ведмежий І вовчий зір. Там бродять тури У далині. А дуб похмурий […]...
20. “І наприкінці міцні кирпані…” І наприкінці міцні кирпані У вир – оп! – з пориву… -Тни в гвинт, Як я! Бузувірів-звірів у зуб!.. Нуртина, […]...
21. НА ПАСОВИСЬКУ Спалахує останнім соком зелень, так наче хоче очі задобрить облудним світлом, полиском сталевим, що іскравіє, міниться щомить. То бризне враз, […]...
22. “Рідного краю запахи й звуки…” Рідного краю запахи й звуки В серці лишають роз’ятрений слід… Коси безжально упали на луки – Блиснув ромашкам світ. А […]...
23. ПРИТЧА ПРО РІКУ Давно колись була ріка Діала. І цар персидський на імення Кір. І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, […]...
24. КАРПАТСЬКІ СІЧОВИКИ То не лист осінній за водою По широкій Тисі проплива, – Багрянить за хвилею крутою Підкарпатська буйна голова. Бились хлопці […]...
25. ПРЕРІЯ ЗОРЬ (Поема-роман, уривок) ХІІІ І раз ранком сталось так Хитавсь на воді пароплав І обоє зійшли сумний знак І поруч став Ти чуєш […]...
26. МЕТЕОР Ось блиснув метеор і згас, Як у життю щасливий час. І на всесвітнім цвинтарі Лягли десь відламки зорі. Так розпадалися […]...
27. Як зрадили тебе, образа душить Як зрадили тебе, образа душить, Бажання помсти душу спопеляє, Немає лiкiв, та я точно знаю: Як ти – мужчина, будь […]...
28. МОЯ СМЕРТЬ Так хотів би я знать: Чи ще довго прожить На цім світі мені доведеться? І коли моя смерть – Порадниця […]...
29. Я ЗНАВ ПОЕТІВ Я знав поетів, що колись без міри Були відважні в пошуках своїх. Тяжка трагедія сліпої віри Спустошила і скам’янила їх. […]...
30. “Я снив голубе водопілля…” Я снив голубе водопілля, Смарагдову радість дерев І запах цілющого зілля Під крильми заобрійних мев. Та безмір землі жовтожарий, Вітрів […]...
31. “Пливе наповнений Дніпро…” …І в огні її окраденую збудять. Т. Шевченко Пливе наповнений Дніпро Мутною талою водою, В ній сніг чорнобильських дібров, Лісів […]...
32. Grave У ліхтарні всесвітнього міста ростуть голоси золоті й злотогорлі а далеко отам на горі соло вечора наших літ – голос […]...
33. “Відгомоніла спрагла рівновага…” Відгомоніла спрагла рівновага, І тільки – спомин, як бутна мета, І тільки – будня розбуяла брага Мені допалює сухі вуста. […]...
34. ВІЗІЯ Я знаю, поїду в Сибір – На старість – в останню дорогу, Зацькований, наче звір, І зловлений нагло з-за рогу. […]...
35. “На відногах темної Ками…” На відногах темної Ками, За дротами зрубів Мордви Голосними кличе віками Гомін помсти – в серце Москви! За Уралом і […]...
36. “Мов китиця плодів зелених…” Мов китиця плодів зелених на гіллі, тремтіли ми на древі ночі. Не джерело внизу, а вишина з-між верхніх віт лякала […]...
37. МАРІЙКА І В вечірню, химерну годину, Як обрій гине в імлі, Не раз без руху застигну, І тужно стане мені. Згадаю […]...
38. “Вечір, ніч, безмовне поле…” Вечір, ніч, безмовне поле, Профіль жінки у вікні. Підіймається, мов полум’я, Повен місяць вдалині. А під тим розлогим місяцем По […]...
39. МАНДРІВКА В ЧОРНУ НІЧ Між скибами застиглих вечорів замовкли люди. Ридають в темряву жінки, без лон, без немовлят. І нерухоміють в устах слова, бубнявіє […]...
40. “Кіт на глині…” Кіт на глині. Очі сині. Жменя кігтів у руці… Золотим мішком – не клином – відлітають горобці. Недалеко. Не останні. […]...