“І наприкінці міцні кирпані…”

Related posts:

1. ВОСЕНИ, НАПРИКІНЦІ 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, коли залишаємося […]...
2. ВЛІТКУ, НАПРИКІНЦІ 80-х Мабуть, сам небесний Ілько на своїй колісниці поскликав їх на храм, і вони поз’їжджались на свято Іллі у храмову неділю, […]...
3. “Вир грив…” Вир грив У ру- Сі ріс… Зверху рух, рев з Низин – Чи рогом могорич Вирово рив… Ха, вир гопака […]...
4. “Ми – дим…” Ми – дим. Ми – дим віків, ми – дим. Ми – дим низин, ми – дим. Ми – долом […]...
5. “Мело куколем…” Мело куколем, Мело болем… Але перепела Пилип З Низин Веде в З’явовир-кривов’яз Оголiлого… А липа лови сиволапила, Пильно говiв огонь […]...
6. “Ці пшениці… Так буйно піднялись…” Ці пшениці… Так буйно піднялись Рудою повінню, що хлюпає у груди, А десь на дні стежки переплелись І загубились в […]...
7. “Цей сніг іде – такий величний!..” Цей сніг іде – такий величний! – немов наприкінці історії… Стримить до серця по дотичній і захлинається просторами. Життя й […]...
8. Осенняя эмаль Осенняя эмаль. Сад туманен. Сад мой донят Белым холодом низин. Равнодушно он уронит Свой венец из георгин. Сад погиб… А […]...
9. 3. СКОК ЖЕРДКОЮ Набрав повітря в груди, аж засвистали звуком флейт. Підніс жердину вгору; так птах підносить дзьоб, як починає лет. Немов стовпи […]...
10. ЧОЛОВІК ІДЕ В САД ВЕСНОЮ Ще ніч, і сад тихий, неначе він сам тримає себе в тайні, і відчиняються двері хати, тихо як уста у […]...
11. НАД МОРЕМ Гойднеться день і за гаями згине, Насуне морок з-над морських низин, Позеленіє неба плесо синє Й вечірніх тіней потемніє синь. […]...
12. СОНЕТ В єгипетській гарячій далині, Над хвилями задуманого Нілу, Тисячоліттями стоїть могила: Там жменю зерна віднайшли в труні. Та хоч воно […]...
13. СІНГАПУРІЯНА Блиснув місяцем, жухнув ніж На облавку чужої баржі. І хрипучим наказом “Ріж!” Прошипіли під’юдно старші. Сталось нагло – і враз […]...
14. ТРИ СТРОФИ Ці три строфи, неначе три тополі, Чи три верби, похилені в журбі, Чи три свічі, погаслі й захололі, – Але, […]...
15. Зачем Зачем, Когда придет пора, Мы гоним детство со двора? Зачем стараемся скорей Перешагнуть ступени дней? Спешим расти. И годы все […]...
16. ЗАЧЕМ, КОГДА ПРИДЕТ ПОРА Зачем, когда придет пора, Мы гоним детство со двора, Зачем стараемся скорей Перешагнуть мы радость дней? Спешим расти, и годы […]...
17. Иван Дмитриевич Грачев “Осень” Наступила осень, Ветер с далека, Словно волны в море, Гоним облака. Солнце не сияет С высоты небес, Радужным убором […]...
18. КРАЙ КОМІНКА В моїй хатині тепло, сухо, Палають весело дрова; Надворі стогне завірюха, Мов звір голодний завива. І наддає пергу гризоті Та […]...
19. ЗЛИВА У СТЕПУ Був степ як степ. Я брів за чередою, притрушений пилюкою рудою, на обрій позирав я недарма. Південний край сухого небозводу […]...
20. “Пливе наповнений Дніпро…” …І в огні її окраденую збудять. Т. Шевченко Пливе наповнений Дніпро Мутною талою водою, В ній сніг чорнобильських дібров, Лісів […]...
21. ТРИ СТРОФИ З ЗАПИСНИКА Мов птах, співає телефонна трубка, мов чорний птах в ліщині срібній дроту. Коли покине друг і зрадить любка, що вибереш: […]...
22. ПАМ’ЯТНИК ЗОЇ КОСМОДЕМ’ЯНСЬКІЙ Теплі зимові дні В цій лісовій стороні. Хмари – дістають рукою – Пливуть над Москва-рікою… Дівчатка – школярки русі – […]...
23. ПАМ’ЯТІ АЛЛИ ГІРСЬКОЇ Орлице горня, вода гірська Тебе кропила, немов залізом. Самопосвяти сяйна ріка Твій дух сталила живлющим бризом. На подвиг дії, на […]...
24. ДІВЧИНА Ногі босії, стерні коляться, русі коси їй комсомоляться. Як пожар, її личко міниться, очі карії україняться. [1956]...
25. ВІГІЛІЇ XXXIX Ніч не рухнеться й, наче в прірву, їде, Без коліщат – у виміри обтічні. Вже безпредметним стало й нелетюче, Зник […]...
26. “Мов блискучі рукояті…” Мов блискучі рукояті Напрацьованих чепіг, Твої ноги в руки взяті, Звуть мене в безтямний гріх, Та який це гріх, кохана, […]...
27. “…І заклинання мольфарів…” …І заклинання мольфарів промовив бахур. І знову не почули слів, хто ждав метафор. Лиш забрязчала тьма оков, і знову – […]...
28. СИМФОНІЯ Не бийте в долоні, не зривайте мене з Кассіопеї до низин. Якби знали, що ви чули, стали б німі, як […]...
29. СВІТЛИЧНИЙ Ти гориш антрацитом Донбасу, Напальної Луганщини син, Змагарями освітлюєш трасу – До Карпат від кубанських низин. Мужній Світичу! В темінь […]...
30. “Гранітні обеліски, як медузи…” Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил. На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже нема місця для могил. Мільярди […]...
31. “Дорога в стежку перейшла…” Дорога в стежку перейшла І стала вже самим міжтрав’ям… І степ – немов суцільний шлях, Шумкий і зелен-кучерявий. І трави […]...
32. ПРОРОЦТВО 17-ГО РОКУ Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил – На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил. […]...
33. “Чорніє вимокла дорога…” Чорніє вимокла дорога, Лежать захмарені степи. Електролінія. Стовпи. В тугих дротах гуде тривога. Дві дівчинки зі школи йдуть, Пручає вітер […]...
34. ДВА СТРУМКИ Два струмки. А різна в них вода. В першому – дзвінка і молода. В другому – лінива й розміліла, Од […]...
35. ПЕСНЯ Поймай падучую звезду. Копай, как мальчик, мандрагору. Скажи, куда уходят годы. И что у дьявола в ходу. Научи меня слушать […]...
36. ЯБЛУКА ЧАКЛУНКИ Наче яблука налиті, Ніжнозолоті – Вивільнені і відкриті Перса молоді, Що, немов для, поцілунку, Випнуті вперед… В твоє золото, чаклунко, […]...
37. КІНДРАТ-АКРОБАТ Йшов по вулиці Кіндрат. Раптом край дороги Став на руки і задрав вертикально ноги. На руках, немов циркач, вскочив у […]...
38. СЛОВО ДО ЧТИТЕЛЕЙ РУСЬКОГО ЯЗИКА Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкі туги, Ум охота най засяде. Разом, разом, хто […]...
39. РОНДЕЛЬ Тичини томик і дівчина… Немов нектар спива з рядків… То ордами – вітри прудкі, То пропливе хмарина чинно, То лісові […]...
40. “Я так любил тебя – до грубых шуток…” Я так любил тебя – до грубых шуток И до таких пронзительных немот, Что даже дождь, стекло и ветки путал, […]...