Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КРАЙ КОМІНКА

В моїй хатині тепло, сухо,
Палають весело дрова;
Надворі стогне завірюха,
Мов звір голодний завива.
І наддає пергу гризоті
Та каламуття голові…
Ох, як тепер отій голоті
Сидіть в нетопленім хліві?
Стирчить в заметах-горах хатка,
Подертий дах геть набік зліг,
Замісто скла паперу латка,
Проз стіни скрізь пробився сніг,
Над піччю капає із стелі,
І глина ляпає на піл;
У хаті лава тільки й стіл,
Нема й заводу тут постелі,
Чи подушок посагових,-
Лиш двоє ряден старових
Та оберемочок соломи…
Дрібнята матері-сіроми
На ній, посинівши, лежать…
А мати їх, сердешна мати,
Немов з хреста сьогодні знята,
Не буде цілу нічку спать,
Бо треба хліба заробити;
Сидить бліда, немов мара,
Іще, здається, й не стара,
А тільки, видко, лихом бита,-
Сидить і шиє в самоті
Та й на сиріток поглядає…
Каганчик ледве, ледве сяє;
Над ним снує туман густий,
В кутках горбатих аж чорніє,
Немов діди які стоять…
Дитинка стала щось стогнать
Та кашлять… в неньки серце мліє.
Звелася, нишком підійшла,
Зняла останнюю свитину,
Укрила хворую дитину
І знов робити почала…
Тільки на віях замигтіла
Сльоза гірка та накипіла…

Так от кому страшна зима,
А нам байдуже завірюха:
В моїй хатині тепло, сухо
Й палають весело дрова!

1879

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


КРАЙ КОМІНКА - СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО