ШУХЕВИЧ (Монолог)
Далеко, тату мій, ти спочиваєш
Серед смерек, на похилі Карпат,
Але близький мені твій войовничий,
Повитий славою, безсмертний дух.
Я не забуду радісну хвилину:
Мій рідний батько, генерал УПА,
Рукою вказує пругким колонам,
Що йдуть пліч-о-пліч на тривожний схід.
Я біля нього став, дев’ятилітній,
В малій мазепинці на голові –
Сяйний Тризуб, як сплетене проміння,
Мене голубить, надихає в бій.
На рукаві – привабний лев лапатий,
Золототілий перемоги знак.
І сяє усміх на ясних обличчях,
А на вояцьких грудях – автомат.
Ідуть і йдуть колони легіону,
Ступають певно, а широкий шлях
Веде й веде, минаючи руїна,
Москвою вчинені, – на дальній схід.
О не забути радісну хвилину!
Рясні ромашки зацвітали нам,
Готові скрашувати пелюстками
Смертельну крицю піднятих цівок.
Зіяйте, жерла, месники суворі!
Величне вогнище палких відплат
Карало з’юрмлені навали з Кремлю,
Які скеровує на південь кат.
Це був не сон. Гримів похід стодзвонний –
І скоро знову загримить похід.
Пліч-о-пліч підуть бойові колони
На кривдоносний і московський схід.
Надходить день, віщований Тарасом,
Відплатний день, рокований Франком,
Коли, окрилені Господнім гласом,
На кривду вдарим не одним полком.
О судний дню, благословенний гніве,
Засяй навкруг мільйонами вогнів!
Повстаньте, гнані! Серце бунтівливе
Клекоче й кличе предків і синів.
1981
(2 votes, average: 4,50 out of 5)