МОНОЛОГ ЗАССА

Related posts:

1. “Вже тільки хліба смак…” Вже тільки хліба смак… Забутий смак вина. І вся душа тяжіє до аскези, І меду дикого з акридами – трапези […]...
2. ОСТАННІЙ ПОГЛЯД НА БАТЬКІВЩИНУ (Монолог Драгоманова) Чи ти народе в Бога завинив, Чи хтось прокляв лиху навіки долю, Щоб тільки й знали знуджені сини Нести свій […]...
3. МОНОЛОГ ВАР’ЯТА Я від сьогодні служу водночас чортові й богу. Дайте дорогу, братчики, раз. Дайте дорогу. Я не боюсь ні погроз, ні […]...
4. Монолог верховинського блукальця Не ходіте вовік по моїх ви стопах. В нас немає законів. Лиш вервечка оказій. Я світами пропах. Але я не […]...
5. “повторюю тричі прирослі до неба слова…” повторюю тричі прирослі до неба слова. їх мало би бути утричі – як мінімум – більше, але тільки віршам дано […]...
6. ДЕВ’ЯТА СИМФОНІЯ (Монолог) Вогню! – Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о, світе мій терновий, В обійми сонячні! Як […]...
7. “Облетівши довкола світу…” Облетівши довкола світу, Зупиняйся, немов король. Досягаючи знань зеніту, На признання собі дозволь: Де б не жив ти і як […]...
8. Синієш синім плачеш босим синієш синім плачеш босим дітей годуєш волохатих допоки братися за розум на припічку чужої хати миром казали – так і […]...
9. “Так просто все: напишеш каяття…” Так просто все: напишеш каяття – І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз – І все […]...
10. БІЛЯ МОГИЛИ БОРИСА ТЕНА Високі постаменти, плити, Блиск епітафій, імена… Цей чорний ліс лабрадориту Закрив могилу сумовиту – Відбилась істина земна. Як і життя […]...
11. ПАРАЛЕЛЬ Колись мій брат, раціоналіст – математик (прагматик) Посміявся із зачарування красою пейзажів: Що людина за вічними клопотами того дива і […]...
12. НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
13. “синієш синім плачеш босим…” синієш синім плачеш босим дітей годуєш волохатих допоки братися за розум на припічку чужої хати мирόм казали – так і […]...
14. “Суцільні хмари обрій заступили…” Суцільні хмари обрій заступили, Лягла на землю безпросвітна мла. Здається, сонце вже не має сили І годі ждати світла і […]...
15. МОНОЛОГ Поверь, ничтожество есть благо в здешнем свете. – К чему глубокие познанья, жажда славы, Талант и пылкая любовь свободы, Когда […]...
16. МОНОЛОГ Ми вже собі казали, Господи, усе – в розмовах, що ростуть, мов вишні, що вдихують корінням чорнозем і ділять нас […]...
17. МІЙ МОНОЛОГ Я чую голос вічної природи: “Що не створю – перечити дарма, Бо споконвік не вийдуть, певно, з моди Весна і […]...
18. МОНОЛОГ Око, око, не дуже бачиш ти глибоко. Т. ШЕВЧЕНКО Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води і випустив на […]...
19. ДІАЛОГ-МОНОЛОГ Пам’яты Василя Стуса – Одягну чисту сорочку, Щоб вмерти за Україну… – За кого ж ти на землі цій Будеш […]...
20. “Із усіма сміятися і плакати” Із усіма сміятися і плакати – Не все одно, що буть цілком байдужим. …Є в світі речі дуже неоднакові – […]...
21. ЗАЛИВАХА (Монолог) Який він дивний, український світ! Ця повінь сонця на полях і горах, Ставні смереки чарівних Карпат, Стрункі тополі радісного Півдня. […]...
22. ШУХЕВИЧ (Монолог) Далеко, тату мій, ти спочиваєш Серед смерек, на похилі Карпат, Але близький мені твій войовничий, Повитий славою, безсмертний дух. Я […]...
23. МОНОЛОГ ФРАНКА Я камiння рубав. Я одне тiльки святонько мав – роботу. Крихти правди шукав. Руки склавши нi дня не сидiв. Тiльки […]...
24. МОНОЛОГ АТЛАНТА Пливуть перед очима жовті кола, І піт із мене цебенить струмками. Здається: мить – і гепнеться додолу Це кляте небо […]...
25. МОНОЛОГ З ПСЯЧОГО ПРИВОДУ Тіло покійного знайшли у рові посеред подвір’я, завішаним на ланцюгу, і закопали за городом Джульбарс повісився – самовбивця-пес. Душу Джульбарса […]...
26. МОНОЛОГ ВАСЬКИ БУСЛАЕВА – Эх-ма, кабы силы да поболе мне! Жарко бы дохнул я – снега бы растопил, Круг земли пошел бы да […]...
27. МОНОЛОГ СТАРОЇ ХАТИ Я відслужила на землі своє. Хоч промінь світла ще по стінах бризка, вже сволок, де була твоя колиска, прогнувся низько […]...
28. МОНОЛОГ КНЯЗЯ ІГОРЯ В. Яриничу Разом вперше чи востаннє ми, що за шеломянем – невідомо: Дон чи галич з чорними крильми, що заждалися […]...
29. ТИЛЬ УЛЕНШПИГЕЛЬ ( монолог) Я слишком слаб, чтоб латы боевые Иль медный шлем надеть! Но я пройду По всей стране свободным менестрелем. Я у […]...
30. МОНОЛОГ ПЕРЕД ШАБЛЕЮ. ( З поеми “Мазепа”) Колись ти косила в боях татарву І ляха стинала в двобої. З тобою, відрадо, я в думах живу І сум […]...
31. ПЕРЕЛЯКАНИЙ Певна річ, що я люблю Просто до загину Рідну мову та пісні, Матір-Україну. Певна річ, – бажав би я Рідної […]...
32. “Якби те, що мені заболіло…” Якби те, що мені заболіло, Я покласти умів на скрипку: Чорна хмара догнала білу І ковтнула її, мов рибку… Зупиняю […]...
33. ІЛЮЗІЯ Що суджено і що лежить на серці, як пахне стиглість і яка на смак? Таке припізнене забарне милосердя, бо все […]...
34. “Твоїх боюся поцілунків…” Твоїх боюся поцілунків, Моїх не бійся ти. Мій дух позбавлений ладунків, Ти будеш легко йти. Твого боюся я пришестя, Мого […]...
35. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
36. ОЧІКУВАННЯ Знову марчіє трава, всюди присутність утрати: час нерозталим словам з листям – назад прилітати. Затінок власних дерев вічно з собою […]...
37. В ГОРИ Угору та вгору, один за одним. Тисне нам сонце важке на плечі. І сонце здіймаєм! Катовані ним, Його ми возносим, […]...
38. У ПОВІНЬ Ліні …Ми пізно вибрались додому – В Бурштин – з сусіднього села. На небі темному, німому Зоря подекуди цвіла. Немов […]...
39. ПАВЛО ТИЧИНА. 1954 їх невидимі прапори ще відкриті земним спокусам, і пристанища темно-русі пам’ятають оскому гри. тільки скали сточила гусінь, і просмолені хутори […]...
40. ВОДА Впотужнилась вода – уже й не перейнять, припала до землі її важка печать. І змила кущ лози з мурахом на […]...