Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПРАВДОНОСЦІ

О світе, пізнавай! Немов номади,
Йдемо в чужий, сполоханий простір.
З важкими таврами невчиненої зради,
Всіма зацьковані – як звір –
Слабі від горя, сильні від нестями,
Волочим тугу без кінця ми,
Всьому навперекір.

О світе мій,
Одумайся і зрозумій!

Шляхи встеляючи кістками,
В кільці облуд і полювань
Життя складаючи, мов гідну дань,
Скрижалі правди, ковані вікнами,
– Як стяг –
Несем по селах і містах.

Пізнай же, світе! Мозком і душею
Збагни, чому розпукою своєю,
Журбою чорною, що – як моря – без дна,
Тобі карбуєм світлі письмена.

Правдиві серцем, спрагнено відверті,
Страху й тривог зазнавши,
В очей провали дивимось, як завше,
Суворій смерті.

Бо хто ми, хто? Яких земель аборигени,
Чиїх морів колишні владарі?
Куди й по що, скорботно і надхненно,
Бредем, як бідарі?
І на устах – до Господа молитва,
І на руках – диявола тягар,
А ген за нами навісна гонитва,
Удар – на вдар.

О світе мій,
Одумайся і зрозумій!

Немов пливуча лава, ген за нами
Підступства темні водії
Гудуть, щоб ми палаючими словами
Не слали правди про свої
Краї.

Вчувай, о світе,
Зло несамовите!

Гримить Сибір скелетами борців,
Лунає лунами тайга безкрая;
Запливши кров’ю в пустирях степів,
Немов зегзиця, Винниця ридає.

Чиї ж то кості і чиї тіла
Земля у надра прийняла?

Вчувай, о світе,
Зло несамовите!

Щоб, не вагаючись, дознав ти
Безсмертну істину ясної правди:
Хто ми, яких земель аборигени,
Чиїх морів колишні владарі,
Куди й по що, скорботно і надхненно,
Бредем, як бідарі.

І не страшні підкуплені облави,
Ні Кіль, ні Кемптен, ані даль, ні час,
Бо наші подвиги, свічада слави,
Переживуть безсмертних нас.
І будуть правнуки твої, оглухлий світе,
Визвольні наші заповіти
– Як стяг –
Нести по селах і містах.

І будуть до Карпат – як до Синаю,
Мов до Йордану – до Дніпрових вод,
До вкраю нашого, святого краю,
Гучати відгроми врочистих од
За те, що ми – усміхнені з відчаю –
Життя складаючи, мов гідну дань,
Шляхи встеляючи кістками
В кільці облуд і полювань,
Скрижалі правди, ковані віками,
– Як стяг –
Несли по селах і містах.

11 січня 1948 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)

ПРАВДОНОСЦІ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)