Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







РОБОТА

Хвала тобі на всі часи-віки,
красо людської чорної роботи!
Не терпиш ти сухої позолоти
і доторку лінивої руки.

Людська робото! Чорно проросла
ти з каменю і прозелені бронзи.
Крізь планетарій грози і загрози
нескорений свій дух ти пронесла.

Тебе карало гнівне біле зло,
тяжке ярмо скрипіло над тобою.
І хоч була ти чорною рабою –
по-рабськи не хилила ти чоло.

Тобі казали з гонором: терпи!
А ти вставала в голоді і горі.
Ти молотами зрушувала гори,
гострила розкріпачені серпи.

Ти піднімала прадідів німих,
з мечів кувала зоряні орала.
Імперії і царства постирали
твої залізом ковані громи.

Робото! Ти родюча, як земля.
У криці і зерні – твої секрети.
І крутиться незрима вісь планети
під натиском твойого важеля.

Твій паросток уперто пророста
з болота й пилу, з хаосу й розрухи.
Ти – вічний рух, жива скарбниця духу,
людської правди горда висота.

Земна робото, справді чорна ти,
прекрасна ти у чистих перлах поту.
Благословенна будь, людська робото,
у щедрості краси і простоти!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)


РОБОТА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО