ПАМ’ЯТІ ВАДИМА ДОБРОЛІЖА

Related posts:

1. “Як почуєш вночі край свойого вікна…” Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не […]...
2. МИСТЕЦТВО ОРАНКИ У землю – плуг! П. Г. Тичина Велике діло – оранка. Коли ореш майстерно, всі бур’яни і стерні, усе зужите, […]...
3. ПРОЩАЙ! Прощай! Душа – тоской полна. Я вновь, как прежде, одинок, И снова жизнь моя темна, Прощай, мой ясный огонек!.. Прощай! […]...
4. “Ти дивишся. А я вже – як на трапі…” Ти дивишся. А я вже – як на трапі. І слів нема. І туга через край. Життя іде по “Гаусівській […]...
5. “Погинь у полум’ї борвію…” Погинь у полум’ї борвію, Але палай, щоб не погас! Щоб я, новітній Єремія, Оплакував твій чорний час. І в гойну […]...
6. “Не слухають мне дзвінкії рими…” Не слухають мене дзвінкії рими, Не мож акорду вивести зі струн; Розвіявсь спів дорогами пустими… Нема веселих дум!.. Прощай мене, […]...
7. РАЗЛУЧЕНИЕ Прерви сей горький поцелуй, прерви, Пока душа из уст не излетела! Простимся: без разлуки нет любви, Дня светлого – без […]...
8. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ Всі криниці в целофанових капшуках, Всі колодязі затушковані Питали тоді одне-однісіньке: Де знайти кілометри целофану На рукотворне Київське море Чи […]...
9. 22. ВОЗРАДУЄТЬСЯ ЯЗИК МОЙ Навчи мене: як зсунути з обличчя темряву, що гладила і гріла, як приємна притча невидющим; як здерти лишаї непевности і […]...
10. 10. “Україна ж – це країна барокко…” Україна ж – це країна барокко. Мандрувати нею – для ока втіха. І тому западає спокуса в око: зруйнувати все. […]...
11. ДІДОНА це надто тяжка вантага для моїх пліч це надто важке жорно для моєї душі очі каравели на обрії що кілями […]...
12. “Прощай! Прощай! Со лба сотру…” Прощай! Прощай! Со лба сотру воспоминанье: нежный, влажный сад, углубленный в красоту, словно в занятье службой важной. Прощай! Все минет: […]...
13. ШЕКСПІР До нього завжди! Він – верхів’я гір. В його ногах – заквітчана галява. Звитяга світу, вік кипить – як лава, […]...
14. “Расстались мы – то, может, нужно…” Расстались мы – то, может, нужно, То, может, должно было нам,- Уж мы давно не делим дружно Единой жизни пополам. […]...
15. “Прощай, прощай, моя юность…” Прощай, прощай, моя юность, Звезда моя, жизнь, улыбка! Стала рукой мужчины Мальчишеская рука. Ты прозвенела, юность, Как дорогая скрипка Под […]...
16. ПЂСНЬ 16-я. Пройшли облака. Радостна дуга сіяет В сію силу: Дугу мою полагаю во облацЂ. Пройшли облака. Радостна дуга сіяет. Пройшла вся тоска. СвЂт наш блистает. Веселіе […]...
17. “Коли в Танжирі піють півні…” Коли в Танжирі піють півні, Іржуть кобили в Тетуані, Я чую співи боговірні У марокканському тумані. Мені ввижаються далекі Херсонські […]...
18. “Як бджоли п’ють нектар, беру слова…” Як бджоли п’ють нектар, беру слова З розмов урочих, мудрих архитворів, Із глосарів, куди їх запроторив Суворий час, напора вогнева. […]...
19. Від’їзд. Парк Шевченка Що ж, прощай південне місто, Із бульварами своїми, Де з потертих постаментів В море дивляться чужі… Дерибаси, Деволани Разом з […]...
20. ПІД НЕБОМ ВІЧНОСТІ “Хресту Твойому покланяємось, Владико, І святеє Воскресення Твоє славимо…” Ти Той, що возвеличив терпіння, принявши терновий вінець замість корони, а […]...
21. Я КЛИЧУ ТЕБЕ Той сад, і ніч, і зорі – де вони тепер? Згадай, як весна цвіла, зі мною ти рада йшла. А […]...
22. 31. ВОБЛЕКОШЕННЯ Щоб зодягнутисяв Тебе – стягну тіло своє з рамен, біллю вимию кості й вибілю болем уста. Щоб освітитись Тобою – […]...
23. ЧЕТЫРНАДЦАТЬ СЛЕЗИНОК Четырнадцать слезинок на моей щеке Четырнадцать дождинок на мокром стекле. Уедешь – не уедешь, гадай – не гадай, Отвернешься к […]...
24. “Тебе я счастья не давал довольно…” Тебе я счастья не давал довольно, Во многом я тебя не понимал, И мучил я тебя и сам страдал… Теперь […]...
25. НА ДОБРАНІЧ На добраніч усім на ніч – Годі вже блукати; Одинокий, безталанний, Ляжу спочивати. Холодная постілонька У темній діброві, Буду ждати, […]...
26. “Похвальна думка, мій Друже…” Похвальна думка, мій Друже, За взором садиби Данте Закласти бібліотеку Й закупити рукописи: Це стиль фльорентійський! Але скільки книжок, Шкідливих […]...
27. “Я бачив, як вітер на полі гуляв…” Я бачив, як вітер на полі гуляв, Землею жбурляв і берізку схиляв. Заносив пісками ярки сіножати, Ламав на берізці розламані […]...
28. “Гаї шумлять біля потоку…” Гаї шумлять біля потоку, Де хвиль весняна течія. Прощай, кохана кароока, Прощай, пораднице моя. В далекий край я від’їжджаю, А […]...
29. ШІЛЬЙОНСЬКИЙ ЗАМОК О вічна мисле розуму живого! Світило Волі! В мороці в’язниць Ти – серце жару, що не давить ниць, Що сипле […]...
30. “Готово! Парус розпустили…” Готово! Парус розпустили, Посунули по синій хвилі Помеж кугою в Сирдар’ю Байдару та баркас чималий. Прощай, убогий Косарале. Нудьгу заклятую […]...
31. “О жовтий квіт мелодії розстань…” О жовтий квіт мелодії розстань Над строгими квадратами перонів… І тихий сум. І подано состав. І ти пливеш од мене […]...
32. “Цей білий світ, як біле божевілля…” Цей білий світ, як біле божевілля, Як білих снів непрошена хода. Я в ньому дощ. Я в ньому сніг. Я […]...
33. ПІДНЕСЕННЯ На лівім березі Дніпра Возводять церкву п’ятибанну. Щоранку з сонного туману Мов піднімається гора. І ось вона сягнула неба, Поцілувалася […]...
34. 1 …Возвеличу Малих отих рабів німих! Т. Шевченко Ти возвеличив нас, рабів, Неупокорений Кобзарю, Й на велелюдному базарі Вознести до висот […]...
35. МОСКОВІЯ Стоїш з украденим ім’ям, Напівтатарка, напівфінка. Жахає свистом Солов’я Билин осквернена сторінка. Живеш, мов злодій на горбі, І косиш око […]...
36. LIBER PEREGRINORUM 3 Книга прочан 3 (Єрусалим) Дорога жовта під ногами, блакитне небо понад нами. Іду незнаними шляхами. Людина – вічний пілігрим. Тужу […]...
37. КОЛЯДКА провалюється сонце у церкві вечора туляться одне до одного сироти очі заплющені роти розкриті широко а голосів нема...
38. “Коли до губ твоїх лишається півподиху” Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах […]...
39. НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ БУЛЬВАРІ Прощай бульвар, окраса міста, Що сяйно квітами горів. Зелена віхола іскриста, Птахів у небі диво – спів. Прощай бульвар… Метал […]...
40. “Останніх років київське кіно…” Останніх років київське кіно в малому залі дня зими пройшло. Згадалось: від людини до предмета – Про всіх, про все. […]...