Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Коли ж порине ярий борвоспад…”

Коли ж порине ярий борвоспад,
Який клекоче під грудьми стовирно?
Тобі не треба янгольських порад,
Що повівають крилами сумирно.

Пече пекуча, висохла жага,
Запрагла помсти, подвигу й посвяти.
Зачата в пориві, крута снага
Звелась ворожі вихвати карати!

Хай прийде гнівний, демонський двобій –
Вогонь кодацький січової битви.
Шумує зваги вогняний напій –
Бери і пий, мов полум’я горитви!

Ти згагу пекла вбив, тобі дано
Новітній сором із чесноти стерти.
На тебе жде невпинне вино –
Екстаза долі й насолода смерти.

Я бачу сяйво красних перемог.
Ідуть когорти воїв – не пігмеїв!
І нас провадить на відплату Бог,
Якого визволили ми з музеїв.

1981

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

“Коли ж порине ярий борвоспад…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)