Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Коли я чую від мого онука…”

Богданкові

Коли я чую від мого онука
З дитячих уст Шевченків заповіт,
На серці тепло – не вмирає міт
Про вічність роду, що не знає бука.

Тоді, з-під пазуря орла (чи крука!)
Прарідні звуки у нерідний світ,
Неначе Фенікс, од смертей воріт
Летять під небо, ніби стріли з лука.

О люба мово родових синків!
Ти продзвеніла крізь виття віків,
Хоч зайди прагнули тебе вбивати.

І, взявши в обзір великодню виш,
Радіє батько, тріюмфує мати,
Бо ти Тараса словом веселиш.

На Тарасовій горі, 1990.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Коли я чую від мого онука…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)