“Коли звалив міцний Геракл у пил Антея…”
Коли звалив міцний Геракл у пил Антея,
Як вітер валить повний колос до ріллі, –
Вдихнула моці в груди сина мати Гея,
І він, твердий, мов дуб, поставою своєю
Напружився і вмить піднявся із землі.
Поламаний життям, чекаючи могили,
О земле батьківська, припав до тебе я!
Бадьорість ти влила в мої пославблі жили –
І позбулася жалю знов душа моя.
1943