Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЧІЧЕН ІТЦА

Священне жало мудрої змії
Пускає вколо добрість – не отруту.
І давню млость, нащадками забуту,
Жадливо смокчуть почуття мої.

Яка екстаза! Вишні ручаї
З’явили сонця радісну могуту,
Навкруг ясуючи добу розкуту,
Б’ючи в кремінні пірамід краї.

На хижий чин зухвалого колтека
Пливе задумлива маянська спека –
І знемагає колоти рахмань.

Любуйсь, мандрівче! Далечінь безкрая
Незбудно спить між пальмових зринань,
Де тріюмфує незнищенна Мая.

Юкатан, 18 грудня 1981 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

ЧІЧЕН ІТЦА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)