ЗАЖИНКОВА

Related posts:

1. ПІСНІ ЛАДОВНІЇ (ВЕСІЛЬНІ). При вечері Цвіт лугами, пшениця ланами, Ладо! Ладо! Батеньку мій милий, вечеряй ти з нами, Милий боже! Цвіт в віночки, пшениця в […]...
2. СОНАТА A-MOLL Грай мені, грай… Ти знаєш, як настане Смерк і в кімнаті розснуються тіні, Коли бліда звізда у вікна гляне І […]...
3. ОЙ, ТРЕМБІТИ, ГРАЙТЕ ЛУНКО (Під коломийки) Ой по горі, по горі Гонять вівці вівчарі. Гой-гай, хлопці, грай, Прийшла воля у наш край! А по горі Горяниці […]...
4. ОСЬ БЛИСКА ЧАР, ЗАКЛЯТИЙ В ДОРОГІ КАМІНІ Ось блиска чар, заклятий в дорогі каміні, З краси, і крові, і терпінь. Їх пише золотом в пурпурнім пергаміні Огонь […]...
5. МАРКОВА СКРИПКА Сумління – річ тендітна і марка. Вже дехто з нього й пилу не стирає. Маркові що? Є скрипка у Марка. […]...
6. ПАМ’ЯТІ З. С-СЬКОЇ Коли ти була зо мною, ладо моє, Усе було до ладу, Як сонце в саду, А тепер розладнався світ, ладо […]...
7. ІЗ “CREDO” Ми помремо, вітри скелети наші Поточать, пилом над лісами рознесуть. Уже стискає груди тяжко кашель, І не промовлю з уст […]...
8. МАТИ Роби й роби. Затерпла спина. І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? […]...
9. “Коло гаю к чистім полі…” Коло гаю к чистім полі, На самій могилі, Дві тополі високії Одна одну хилить. І без вітру гойдаються, Мов борються […]...
10. “Ще назва є, а річки вже немає…” Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви. І […]...
11. Зі збірки “ПЕРСТЕНЬ ПОЛІКРАТА” (1939)Д. ДОНЦОВУ Крик Ксенофонтових фаланг На подих простору і солі – І ось реве бурунний лан Рабом вітрила і бусолі. І розгортається […]...
12. Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту. На першому живуть, немов трава. Мети нема. До iстини далеко. Їм байдуже – сiвба це чи […]...
13. “Слова, як і зерна, живуть у полові…” Слова, як і зерна, живуть у полові, Тому треба шукати добірних слів, А не вірить отим, що давно безголові Головують […]...
14. ДМИ, ДМИ, ЗИМОВИЙ ВІТРЕ! (Із п’єси “Як вам це подобається?”) Дми, дми, зимовий вітре! Людську невдячність витри. За неї кращий ти! Твої незримі зуби Не шлють такої згуби, Хоч ти […]...
15. “Ти мене накличешся ночами…” Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна. Настраждаєшся в своїй надії, Пригадаєш літа молодії, Рідну землю, […]...
16. “Неначе степом чумаки…” Неначе степом чумаки Уосени верству проходять, Так і мене минають годи, А я й байдуже. Книжечки Мережаю та начиняю Таки […]...
17. НЕ ЖУРИСЬ Чом ти зажуривсь та й похнюпив ніс? Так за нею волочитись, а хай йому біс! А тепер сидиш білий, наче […]...
18. “Ні, не хочеться з кривди вмирати…” Ні, не хочеться з кривди вмирати, ще ж бо осінь, мов чиста вода. Як лишити Вкраїну і знати, що вона […]...
19. “І небо невмите, і заспані хвилі…” І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго […]...
20. ВІЮТЬ ВІТРИ Віють вітри, віють буйні, Деревина гнеться, Попід хату, попри вікна Чорний сум снується. Стук! – І хто там? – Я, […]...
21. “Візьми мене, як арфу, поміж ноги…” Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, […]...
22. “Ніде нікого. Тиша золота…” Ніде нікого. Тиша золота. Осіннє поле спорожніле й голе. Недавно тут гойдалися жита, Тепер стерня лелеці ноги коле. Холодний день. […]...
23. “Де ти, добрий царевичу з давніх доріг…” Де ти, добрий царевичу з давніх доріг, Ще ти б’єшся живий, чи у битві поліг? Чи змирився із підступом злих […]...
24. “Овиддя, вітром не розмите…” Овиддя, вітром не розмите, розпасяно в теплі лежить, і золота стеблина жита благословля серпневу мить. Зійшовши з самого вершечка небес […]...
25. В ГЛУШИ Когда душе моей Сойдет успокоенье С высоких, после гроз, Немеркнущих небес, Когда душе моей Внушая поклоненье, Идут стада дремать од […]...
26. “Як я полем іду, гнеться колос до ніг…” Як я полем іду, гнеться колос до ніг. З ним сумною душею я шепіт веду; Чує колос усе в зачарованім […]...
27. ОСКРЕСНИ, БОЯН! Оскресни, Б оян, світлий наш співаче! Чому так довго в потемку ночуєш? Дармо по тобі руська слава плаче, А ти […]...
28. ПЕРША КОЛИСКОВА Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде […]...
29. МАКИ Л. В. Пилипенкові Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче… Шелестіли жита, […]...
30. “На весну вже пішло. Відлуння рідкувате…” На весну вже пішло. Відлуння рідкувате, проріджуючи слух, дощем намоклу вату, верталося назад, так низько, ледве й чути, і слідкома […]...
31. “Десь надходила весна…” + Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками […]...
32. ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ (Із “Слова о полку Ігоревім”) Никнуть плавні на світанні в лузі: Ярославна плаче блідолиця. На валу, ридаючи у тузі, Руки ламле, квилить, як зегзиця: “Полечу […]...
33. 2 Душе моя, стань лісом, і водою, І тихою вечірньою звіз дою, І вітром, і сопілкою в гаю, Й землею, на […]...
34. ДИЯВОЛ І Як зрозумів я чистість, то підвівся Диявол. Був, як стіна округ, цей велетенський торс, І волохаті руки, і немов […]...
35. ПАТНА Лягла в пилу, загарливо-брунатна, Не появляючи назовні див, Жаротно-спрагла, незбагненна Патна, Яку в екстазі Будда навістив. Він тут молився, прагнучи […]...
36. Уривок із триптиха “І мертвим, і живим, і ненародженим” А я, живий, прийшов до вас, живі, Сказати, чим людська доба значима, Для чого ми, на ноги ставши дві, Звели […]...
37. “Пиймо, друзі…” Січова антифемінстична Пиймо, друзі, грай, музико, Нам вже все одно. Бо правдиві в світі тільки Музика й вино. Був собі […]...
38. СХОДИТЬ СОНЦЕ Сходить сонце, ясний обагрянок Заглядає у вічі мені: А чи добрий у мене ранок, Чи не плакала я вві сні? […]...
39. ГОЛОС ТРАВ Після стін, котрі пам’ять обтяжують, наче Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до […]...
40. КУПЕЦЬ І блиснули на сонці ножі, І метнулись червоні обличчя, І упав на пісок, і лежить, І, байдужий, помстити не кличе. […]...