“І знов мені не привезла…”

Related posts:

1. “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...
2. В казематі (“Мені однаково, чи буду…”) III Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на […]...
3. “Знов я серце упокорив…” Знов я серце упокорив І забув тяжку досаду; Знов весна у серце хирне Ллє здоров’є і одраду. Знов увечорі і […]...
4. “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...
5. “Чи то було мені, чи снилося мені…” Чи то було мені, чи снилося мені – Синіли груші, груші чи смереки, – Як чорнобривий шлях у срібному вікні […]...
6. “Ні, забуття не дасть мені й сама природа…” Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою […]...
7. “Чого являєшся мені у сні?..” Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому […]...
8. “А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...
9. “І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...
10. “Якби мені, мамо, намисто…” Якби мені, мамо, намисто, То пішла б я завтра на місто, А на місті, мамо, на місті Грає, мамо, музика […]...
11. N. N. (“Мені тринадцятий минало…”) Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так […]...
12. “Мені здається, я не знаю…” Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо та й живе, […]...
13. ЗНОВ НАСТАНЕ ЛІТО Я не знаю, що з тобою, де ти І чи знов зустрінемось коли… Та хотів би, щоб зими замети Літа […]...
14. “Невдовзі гори знов зазеленіють…” Невдовзі гори знов зазеленіють, Прокинуться за річкою лани, Та марно я, леліючи надію, Неначе волі, ждатиму весни. Вона мене в […]...
15. Думка (“Нащо мені чорні брови…”) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні […]...
16. N. N. (“О думи мої! о славо злая!..”) О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. Люблю, як […]...
17. “Чи то недоля та неволя…” Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи Й не жив я з нею, […]...
18. “Нащо мені женитися?..” Нащо мені женитися? Нащо мені братись? Будуть з мене, молодого, Козаки сміятись. Оженився, вони скажуть, Голодний і голий, Занапастив, нерозумний, […]...
19. “У здивуванні знов стою німому” У здивуванні знов стою німому: Чи все то сон, чи справді наяву? …З гілок вишневих – дивних космодромів – Бруньки […]...
20. “І знов обвугленими сірниками…” І знов обвугленими сірниками на сірих мурах сірі дні значу, і без кінця топчу тюремний камінь і туги напиваюсь досхочу. […]...
21. “Із кожним роком дальшаєш мені…” Із кожним роком дальшаєш мені – так зірка в чорну безвість часу пада… Ти – мов любистку золота досада, яку […]...
22. Доля Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в […]...
23. “Знов чомусь прийшла хвилина смутку…” Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого […]...
24. “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
25. “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
26. “і знов…” і знов трава облич стрілятись в губи свячені мальви по під небі нню с тікають зірви...
27. “Мені у слові дано дозрівати…” Мені у слові дано дозрівати. Чому ж, як пух, летять мої слова? Я б так хотів тим полем задрімати, Де […]...
28. “Чого мені тяжко, чого мені нудно…” Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, […]...
29. “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
30. “Лічу в неволі дні і ночі…” Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть […]...
31. “Років тягар ляга мені на плечі…” Років тягар ляга мені на плечі, Мій полудень зі мною вже на ти, І все частіш повторюю, до речі: Життя […]...
32. “Ріки знов увійшли в береги…” Ріки знов увійшли в береги, І у надрах борня заніміла. Молоді, повнокровні боги Ухопились земного кормила. Кожна справа – ясна […]...
33. “Мені твоїх поцілунків…” Мені твоїх поцілунків Вовік не буде доста, Тож підпливай до мене, Сирено злотохвоста. Я маю трохи дивні, Та все ж […]...
34. І ЗНОВ ДОВОДИТЬСЯ РИДАТИ І знов доводиться ридати Над трупом вбитого бажання І в скорбнім серці будувати Терем для лютого страждання. Невже до скону […]...
35. ЗНОВ ЗАСІДАЮЧИ ДО “КОРОЛЯ ЛІРА” Золотомовна лютне, дзвін пишноти! Співна Сирено! Казку ведучи, Згорни прадавні сторінки й мовчи, Мелодій збувшися в холодні сльоти. Прощай! Крізь […]...
36. “Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...
37. “Ти приснилась мені у весільній фаті…” Ти приснилась мені у весільній фаті, Біла лілія – в чорнім волоссі… Нам великою радістю стане в житті, Що відбудеться, […]...
38. “Ти знов прийшла, моя печальна музо…” Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, як не покладаю рук. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре […]...
39. “І скаже світ: – Ти крихта у мені…” І скаже світ: – Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов – на грані маячні […]...
40. “Так мені, бува, не вистачає…” Так мені, бува, не вистачає гордої тієї прямоти, що стрясає скелі глухоти і гримить у безвісті мовчання. Падають на мене […]...