ПРОВІДИНИ
Як стужився, як надумавсь,
як приїхав –
Бо ж єдине,
бо кохане,
бо своє –
То від ніжності вмирала солов’їха
У любові з ненаситним солов’єм.
А лугами
заливними
вийшов тихо –
Луг цвітінням огорнув од самих п’ят.
Умирала від цвітіння солов’їха,
Обіймаючи ротатих солов’ят.
А коли уже й лугами одходили,
І забула солов’їха солов’я, –
Мовби крильми тихо вкрились дві могили,
А між ними я укопаний стояв.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)
Related posts:
- ПРОПАСТЬ Я кинув там камінь і слухав – Прогалина тихо ковтнула – Приповз я і глянув без руху, Тривога слова всі […]...
- “Глухе падіння яблук, мовби крок…” Глухе падіння яблук, мовби крок Годин нічних, коли з німого глибу, Як сім’я всесвіту, струмки зірок Спадають на земну родючу […]...
- “Страшні слова, коли вони мовчать…” Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були […]...
- ФІНАЛ За сонцем лугами вела мене туга І туск сього світа – на гори, Далеко-далеко від берегу Буга, Невже там загубиться […]...
- “А скажи – Модільяні був ідіот…” А скажи – Модільяні був ідіот? – допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах. […]...
- “Портрет жіночий на стіні…” Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними […]...
- ОСІННЯ ДОРОГА Осінь прийшла тепла і ніжна, як живіт коханої жінки. Мов руки зламавши в ключицях, проплив журавлиний ключ. Дві верби спинились […]...
- РАНА МАЄ ІМ’Я Рана має ім’я, право на здобування щастя, прибуває на поверхню тіла, займає собі місце, розв’язує важкі клунки, засідає до вечері, […]...
- Я щось забула, я забула щось Я щось забула, я забула щось… А що? А що? Сама себе питаю Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
- ТРИПТИХ І Вітер шугнув за пазуху – Лоскітно під грудьми. Чайкою стала запаска, Руки звели крильми. Вітер шепнув: “Злітаймо! Поговір – […]...
- УКРАЇНСЬКЕ НЕБО Над Україною небо, коване в кузні громів, Бурями переоране, мов штормовий океан. Вдень і вночі снуються пасма їдких димів, І […]...
- ЩОСЬ ЗАБУЛА Я щось забула, я забула щось… Про що? Про що? Сама себе питаю. Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
- “Лічу в неволі дні і ночі…” Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть […]...
- ГОРА ЖОВТИХ ЛІЛІЙ ГОРА ЖОВТИХ ЛІЛІЙ Скажи – ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з […]...
- “Вільшина, верби, осока…” Вільшина, верби, осока. Кущі над берегами. І ледве котиться ріка Зеленими лугами. Синіють мирно небеса, Пливе хмарина біла… Спокійна, стримана […]...
- АНАХОРЕТ Тихо да мирно живу я з людьми: бо не знаюсь. Я тільки з ними щоденним добром поділяюсь. Викопав їм я […]...
- “Важкі вітри не випили роси…” Важкі вітри не випили роси, Черлені трави бродять буйним соком, І вдалині під обрієм високим Лугів осінніх теплі голоси. А […]...
- ДУМКА Як ранок осипле квіточки росою, А між очеретом вітрець подихає, Прислухайся тільки, чуєш: над водою Мов щось потаємне голосно співає. […]...
- “За вікном голоси, голоси…” За вікном голоси, голоси – То весілля вже третій день. І, здається, на всі часи Сміху вистачить та пісень. Грає […]...
- “Матері залишаються з нами…” Матері залишаються з нами І тоді, коли їх нема, Коли чорна земля і дрімуча пітьма Пролягає між ними і нами. […]...
- САСКАЧЕВАНКА. Романс Я зустрінув тебе у блакитнім гаю. Ти зривала у кошик малину. Вітерець колихав білу сукню твою, Обіймаючи стан тополиний. Чудодійно […]...
- ТИХИЙ Досить шептатися, тише! Хай заговорять громи! Гнів наші душі колише, В груди вдаряє крильми. Хто ж наполяже сильніше? Хто, як […]...
- ІНІЙ Все довкола побіліло. Наша вулиця така, Мовби хто на неї вилив Цілу річку молока. А каштани біля хати – Чи […]...
- КЛЕОПАТРА я забула чия в мені кров блудило мене обмануло в обіймах чужих вождів сохне крона Єгипту де твоя вишина вітчизно? […]...
- “Пройду лугами до ріки…” Пройду лугами до ріки, У лісі поблукаю: Пташки, дерева і квітки – Земна подоба раю. Вернуся потім до людей. У […]...
- “Розпочнім говорити губами без слів…” Розпочнім говорити губами без слів, Як без слів розумієм жалі журавлів. Як ми порозумілись очима лишень, Перших бджіл так приваблює […]...
- “Світає…” Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В тумані загорнувшись, далекі тополі […]...
- ЛЕБІДЬ На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю […]...
- БІЛА ДОРОГА Білі дерева, Біла дорога, Білий ліс. Зайдеш за стовбур – З-під ніг випурхне біла пташка, І починається срібна музика, Наче […]...
- ОСЕНЬ Литавры лебедей замолкли вдалеке, Затихли журавли за топкими лугами, Лишь ястреба кружат над рыжими стогами, Да осень шелестит в прибрежном […]...
- Не шкода Надій не шкода – і зітхання за ними безплідні, Байдуже сприймаю свої дріб’язкові невдачі, Дружу з небесами, вдивляюся в простори […]...
- НИВА Гей ти, ниво, твого гону Від Карпату аж до Дону! Та широка ж, як погляну,- Геть укрилась килимами, Огорнулася лугами, […]...
- “Хати біліше сорочок дівочих…” Хати біліше сорочок дівочих… Немає кращих мазальниць у них, Як ці наскрізь прозорі зимні ночі, Коли і місяць світиться і […]...
- “І ніч. І сад осінній…” І ніч. І сад осінній. І тиші дозрівання. І шелести у сіні. І пізнє сподівання. Нараз – відлуння сміху Заграло […]...
- ВІСІМ 1 Коли уяву сколихнуть її уста, розійдуться по тілі жагою пестощів, жаданням губ; коли цілунками наділить закутає дівочим чаром, лагідним […]...
- Вода і дощ – істоти невмолимі вода і дощ – істоти невмолимі жива їх сіль і мова їхня рання потрапили такими молодими оскомами на наші поїдання […]...
- “Чом, козаче молоденький…” Чом, козаче молоденький, Рониш слізоньки дрібненькі, На всхід сонця поглядаєш І так тяженько вздихаєш?.. Ой я, козак молоденький, Роню слізоньки […]...
- “Перецвітуть у липні картоплі…” Перецвітуть у липні картоплі, Відгупають антонівки у серпні. І защемить, засвітиться у серці Осіння тиша і печаль землі. І трудно […]...
- НЕВОЛЯ Дайте мені коня мого, Дайте вороного; Пустіть мене, пустіть мене В поле на дорогу. Я уздою золотою Коня зануздаю; Вітром […]...
- ВИЙДУ Я В ПОЛЕ Вийду я в поле. Може ще вбита Мрія воскресне! Йду над ручай. Тихо дрімає сірий лан жита, Річка так тихо […]...