Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“А скажи – Модільяні був ідіот…”

А скажи – Модільяні був ідіот? –
допитувалась вона,
коли я вправними, як у піаніста, пальцями
вигравав на засмаглих персах.

– Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, –
повчав я, обіймаючи
успокоєні вибухи її сідниць.

– Розумієш, старий, я часто думаю
про незвичайність мистцтва.
Це зайва розкіш.

– Так, мистецтво – то завше надмір, –
відповідав, виціловуючи коліна.

– Але надмір лише й рятує нас від убогості.
Смертним полишається єдине:
бодай маленький надмір –
У вірі,
у звичках,
у смаках,
просто – в примхах.

– Так, моя маленька. Саме так.
Ти як завжди говориш діло, –
повторював,
клацаючи зубами од пристрасті.

– А коли в нас народиться доня,
ми кластимем їй в узголів’я тільки троянди, –
охриплим голосом проказувала вона.

– Так. В узголів’ї і неодмінно –
троянди, – не своїм голосом
я погоджувався покірно.

– Яка докучлива муха –
дзижчить і дзичжчить.
Убий її, любчику.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“А скажи – Модільяні був ідіот…” - СТУС ВАСИЛЬ