Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







АПОСТОЛЬСЬКЕ ПОСЛАННЯ ТОГО, ХТО БУВ ПРИСУТНІЙ НЕЗРИМО І НІКОЛИ НЕ НАЗВАНИЙ

Мій час не настав
і вже не настане ніколи.

Призначив Господь мені:
бути апостолом –
задовго до того,
коли народився Син Божий.

Та жодного разу
до мене Месія не обізвався,
я ноги йому не змивав
і не сидів кінець столу при Таємній Вечері.

Келих мого вина
був наллятий,
та й досі лишився
невипитий.

Месію завжди обступали –
як мур:
поміж ним і життям.

Були серед них велемовці,
хто міг змусити слово
стати вином;

були і такі,
хто міг зі своєї долоні
здмухнути хмару за обрій –
аж у спраглі сирійські пустелі;

чи подвоїти сонце гривасте,
щоб сіяло одне – полуденне,
й ще одне – опівнічне;

зачерпнути з гарячого вітру
невидимим неводом рибу,
вдовольнивши юрбу в Галілеї.

Та тільки один серед них
був рівний Спокуті,
саме ним сіль була солона,
але це був не я.

Він прийшов
у це послання
із гірчичного зерня –
із Каріот.

Мій час не настав
і вже не настане ніколи,
і хотів я лише сказати:
не розминайтеся з власним життям!

Та і в цьому посланні
якийсь Віктор Кордун
відтрутив мене
від мого слова
і замість мене
почав говорити,

а тому я не знаю,
що саме,
для чого й кому
він сказав.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


АПОСТОЛЬСЬКЕ ПОСЛАННЯ ТОГО, ХТО БУВ ПРИСУТНІЙ НЕЗРИМО І НІКОЛИ НЕ НАЗВАНИЙ - КОРДУН ВІКТОР