КЛЕОПАТРА

Related posts:

1. Не тоскно не тоскно в цистерні під ребрами спить шакал так у пустелі Сфінкс цей притулок хай сняться золоті саркофаги не будіть...
2. “А вже – ані на щогли, ні на сохи…” А вже – ані на щогли, ні на сохи… Побоїще, де вищилась краса, Пиляють дерева, які посохли, І вогнище регоче […]...
3. АНТОНІЙ І КЛЕОПАТРА 1 Повік гойдатися б на хвилях під голубим вітрилом снів. За обрієм в обіймах непоборних гарячий день зомлів. Коли у […]...
4. АРАЛЬСЬКА НІЧ Пашить жаротою аральська ніч Понад торбами жовтої пустелі, А він німує в каторжній шинелі, З Волосожаром ставши віч-на-віч. Сумуй, душе! […]...
5. БАЛЯДА ПРО ФІГОВЕ ДЕРЕВО “Я – біблійне фігове дерево, Що не вродило плодів. Не гойдаю на своїм тілі М’якости листя, як інші, Не опірююсь […]...
6. ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ Місяць кохати хоче, він пісню кличе щоночі, та заворожене ніччю в камінь його обличчя. Збуджений юнак снами, в злобі закляклій […]...
7. Ніке Самофракійська Кожна складка твойого легкого убрання Випромінює сяйво тріумфу велике. Вічна тайна твоя за межею пізнання, О велична і горда, божетственна […]...
8. “…І враз на чужині постане” …І враз на чужині постане, мов спалах, в пам’яті моїй: Вітчизна – соняшник весняний цвіте на грані польовій. Вночі і […]...
9. МОРЕ Воно, відвічно шепчучи, ряхтить І, раптом набухаючи, з розгону Юрму печер затоплює бездонну, Аж поки чар Гекати відлетить. Чи прийме […]...
10. СЕКВОЯ Яр. Коропеєві Ще не свистіла Дарія стріла, Мовчала праща на правиці галла, А ти висоти в сонці покликала І з […]...
11. “Двори стоять у хуртовині айстр…” Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути […]...
12. ЖІНКА усі мої маски то мозаїка мого обличчя я – баня світлого храму я – темної мряки долина у темну мряку […]...
13. ВОЛИНЬ Забула ринь лінивая Горинь,- От-от зовсім затримаються води… Десь у лісах спинилися підводи, По саму вісь втопившись у дряглинь… Тече […]...
14. БУДЬ ЗАВЖДИ ПРИ МЕНІ Будь завжди при мені, Хоч лиш у мрії й сні, Коханий Краю мій, Вітчизно дорога, Як чашу гіркоти Підносить вже […]...
15. Парадокси розмножень звичайні як дріт парадокси розмножень звичайні як дріт червоніючи світ обростає пилком та западину тіла не винести вбрід ні веслом розпанаханим ні язиком […]...
16. ШПАЛИ Соснові лежні? Ні – потоки! З залізним громом на крилі, Вони біжать у світ широкий Із української землі. І, довгу […]...
17. “І ось межа – я зупинюсь на ній…” І ось межа – я зупинюсь на ній. Ось аркуш – я на нім поставлю крапку. А те, що сталось, […]...
18. “В Холодній Балці ніч відьмяча…” В Холодній Балці ніч відьмяча, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці […]...
19. ІФІГЕНІЯ кимвали й тимпани ущухли гієною виє місяць відчай лягає на землю паполомою берег залузаний мушлями у куряві бурунів а серце […]...
20. МЕДЕЯ зелені очі онуки сонця – павуки золоте руно і поцілунок – сигнет жаги це шквал від моря? рахманний легіт? провини […]...
21. Я СЛОВО ШУКАЮ Вітчизно, я слово зелене шукаю в рясному барвінку. Ніхто цього слова за мене сказати не зможе довіку. Це слово з […]...
22. ВІДПОВІДЬ ЛІТСТУДІЙЦЕВІ НА ТЕ, ЩО І В ТАЛАНОВИТИХ ПОЕТІВ БУВАЮТЬ ПРОХІДНІ РЕЧІ Поетів судіть по вершинах (по творах вершинних), по кронах… Все те, що вторинне – як нижнє пагілля у сосон – […]...
23. “Горить вогонь в степу посеред ночі…” Горить вогонь в степу посеред ночі, Сидять при ньому тиша й самота. Одноманітно, на високій ноті, Прогув літак, і слухають […]...
24. В ІМ’Я НАРОДУ, ДЛЯ ЛЮДЕЙ! Все піддається праху, смерті: Людина, сталь, Багатство, міць, І слави п’ятаки затерті, І золоте перо жар-птиць. Людина й сталь, Багатство […]...
25. “Знав той же Сфінкс, і знову жде одгадок…” Знав той же Сфінкс, і знову жде одгадок. Повзуть залізні змії по степах. Дедала бистроумного нащадок Пливе, як хижий і […]...
26. БАЛЯДА ДВОХ На вогкім зіллі руки білі (І сонми дум, і думні сни…) Так дихали, так тихо вміли Приспати тіні тишини. Ошатна, […]...
27. Я щось забула, я забула щось Я щось забула, я забула щось… А що? А що? Сама себе питаю Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
28. “Так мені, бува, не вистачає…” Так мені, бува, не вистачає гордої тієї прямоти, що стрясає скелі глухоти і гримить у безвісті мовчання. Падають на мене […]...
29. “Мов китиця плодів зелених…” Мов китиця плодів зелених на гіллі, тремтіли ми на древі ночі. Не джерело внизу, а вишина з-між верхніх віт лякала […]...
30. КЛИМЕНА Орел впивався кігтями в рамено, клював печінку… Але не про те я. А як тобі жилось тоді, Климено, нещасна, вірна […]...
31. ЩОСЬ ЗАБУЛА Я щось забула, я забула щось… Про що? Про що? Сама себе питаю. Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
32. “Ти – світла далечінь, простелена рівнинно…” Ти – світла далечінь, простелена рівнинно, прозора та дзвінка, немов погожа днина, в тобі блакить лунка і крила журавлині, співучі […]...
33. “На порозі гість веселий…” На порозі гість веселий – Дощ блакитний, весняний… Хто постелю нам постеле У світлиці запашній? Хто під вогке рокотання Малих […]...
34. “Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави…” Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави. І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном. Я твоя… шепотіли вуста, […]...
35. СЕНИК Твоя відвага, страднице Ірино, Ввібрала в себе дух Каменяра, Що розгорнувся гінко, стокорінно, І став на прю – як Замкова […]...
36. КЕЛЬНСЬКИЙ СОБОР Єлисаветі Котмаєр Квітучий камінь прагне висоти, Як білий лотос – давнього Єгипту. О ні, не мощі, не склепіння крипту – […]...
37. 3. Моя садиба Моя садиба не може бути шатром з верблюжої шкіри, і мої дні не можуть збігти під клекіт котлів над вогнищем […]...
38. “Все у нас, бачиш, не так…” Все у нас, бачиш, не так: ранок долину залляв, лісу сосновий їжак сонце на спину узяв. Жінка іде до ріки […]...
39. ВІТЕР З УКРАЇНИ Миколі Хвильовому Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – рев! свист! […]...
40. ОСІННЯ ОБНОВА Терпкий, неначе тютюновий, На пальцях запах хризантем… Пора осінньої обнови – Вже час нових шукати тем. І ти від свіжих […]...