Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“А вже – ані на щогли, ні на сохи…”

А вже – ані на щогли, ні на сохи…
Побоїще, де вищилась краса,
Пиляють дерева, які посохли,
І вогнище регоче в небеса.

А їхня крона для чийогось серця
І затишок, і радість принесла…
Тепер одне хіба що зостається –
Ще дати світу крихітку тепла.

Вони землі і людям відшуміли
І велетами впали, неживі.
І жалко їх, аж плачуть гострі пили,
Й не знаю, чи побачу тут нові.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)


“А вже – ані на щогли, ні на сохи…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР