“Океан не випити до дна”

Related posts:

1. ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...
2. “Океан обіймає дівча…” Океан обіймає дівча Голубими, пругкими хвилями, Досягає грудей і плеча Баранцями, пінясто-білими. А на греблі стоїть юнак, Умліває, тремтить від […]...
3. ОКЕАН Уже за мною голубині сестри, кигичучи, мов сон, витають; як море все на віщім перехресті, та все спливає в сиву […]...
4. НАД ПАМІРОМ Таджикистан, красунь Памір! Звелися снігові вершини, Шапки одягши набакир… Який тут простір, Воля, Шир! Яке привілля для людини! Перелітаємо хребти, […]...
5. “Добро і зло на всіх шляхах людини…” Добро і зло на всіх шляхах людини живуть і діють поруч заодно. І, наче друзі, в помислах єдині, приходять вперто […]...
6. ПОЧАТОК СВІТУ Як промінь світла – прототип ножа – Кромішню темряву розкраяв, Тоді в безмежжі появилася межа, Посеред ночі день ясний замаяв, […]...
7. ПРИГАСИ МЕНЕ ГУБАМИ як свічу – розлітаюсь врізнобіч – врізнобіч лечу. І свічу врізнобіч. І зі світлом своїм бавлюсь. Пригаси мене губами – […]...
8. НА ВЕСІЛЛІ Малий у вишитій сорочці, він заглядав під всі столи. Гонорний був, бо старші хлопці уперше в хованки взяли. Та надійшла […]...
9. “Місяць воду вистелив габою…” Місяць воду вистелив габою, А по ній біжить ясне дитя… Цілу вічність пливемо з тобою В океані на ім’я Життя. […]...
10. “Де ті царі, що підуть з пастушками…” Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На […]...
11. К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь […]...
12. “На небі хмара – вічність і світи…” На небі хмара – вічність і світи, Коли палає захід золотий В моїй уяві – в тріасовім морі Вулькани, рифи […]...
13. “Коли летять, як сиві зграї…” Коли летять, як сиві зграї, Такі скупі і сірі дні, Коли сама земля вмирає, І в небі не горять огні, […]...
14. “Невже це ти, богине давніх днів…” Невже це ти, богине давніх днів? Невже це ти, моє весняне мево, Чий образ у мені відпломенів Ще як братались […]...
15. “Помру – і нерозгаданим лишиться…” Помру – і нерозгаданим лишиться, Чого приходив я у світ земний. Уже на інших людях окошиться Загадок і запитань рій […]...
16. “Тут чую час: він в гіллі шелестить…” Тут чую час: він в гіллі шелестить Надовкруги Острозької твердині, Він загусає в стінах, з перекрить Бринить у голосі робочої […]...
17. 4. Мама мені написала Мама мені написала: “У нас є втрата помер твій баранчик” ніби снігу зі смереки натряслося мені за душу бо я […]...
18. ПЛАЧЕ І ГОРЕ За стіною плакала жінка… За стіною плакало горе, А бездушність чекала ліньки, Щоби сліз тих пролилось море. За стіною любов […]...
19. “Одна нога в стременах…” Одна нога в стременах. Сніги. Вітри. Зима… Розрубані рамена, І голови нема. А кінь стоїть і дремле: Куди ж його […]...
20. НАД КНИЖКОЮ ПОЕЗІЙ Люблю не раз вертатись до старого табурету, де кілька книжечок лежить завинених в газету. Коли з-за неба виринає ніч назустріч […]...
21. “Іще одна сумна калина…” Іще одна сумна калина На кладовищі зацвіла. Під нею ще одна людина Спочинок вічний віднайшла. Дощами обрій просльозився – І […]...
22. ДІД ІЗ СІЧЕСЛАВА Пам’яті Д. І. Яровицького Я й досі бачу: з лану колисань Неначе виринувши, литий з криці, Іде кремезний степовий вусань, […]...
23. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
24. ІV. “Очі заплющу і бачу…” Очі заплющу – і бачу: Летить чорнокрилий птах, Що хоче кров гарячу Точити по степах. Уха затичу – і чую: […]...
25. АВТОХТОНИ Нелегко зберегти солідний тон Для мене – несолідної людини: Отак почуєш слово “автохтон” – І лізь у словникові холодний. Блукаючи […]...
26. “Коли в космічний темряві погасне…” Коли в космічній темряві погасне Бодай одна замріяна зоря, Згадаймо знов, чого вона згоря, Чи хтось помер у зморище дочасне. […]...
27. МАЛЕНЬКА, МЕНША ВІД МАЧИНИ Загадка Маленька, менша від мачини, ні з ким не стану на борню. А при читанні, коли треба, й людини мову […]...
28. БЕЗ ТАБУ Хто сказав: “Найстрашніше – це смерть”? – Заперечу. І зі мною погодяться всі: і Платон, і Сократ. Поруч ходять мерці […]...
29. КОЛИ В ТВОЇ ОЧІ ДИВЛЮСЯ Коли в твої очі дивлюся – Здається мені: Мов бачу я небо прозоре. Мов бачу брильянтових зір ціле море, Що […]...
30. “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
31. ПИТАННЯ Чому стремиш творити й добувати? Нужденне є людини здобування; Нужденні – похвала і самохвальство, Бо, що з похвал? Чин хвалить, […]...
32. Любовь – одна Единый раз вскипает пеной И рассыпается волна. Не может сердце жить изменой, Измены нет: любовь – одна. Мы негодуем иль […]...
33. “Учора вранці вмерли принародно…” Учора вранці вмерли принародно Міраж-промова і брехливий вірш. Ні, ні, не ті, що брешуть благородно, Скажімо: випив чарочку, не більш… […]...
34. “І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...
35. ЛИСТ ДОДОМУ Набридло, знаєш, груднем жати жито і вижидати винограду в січні, – тягнутись знову на дебелій притчі назад у вічність, мов […]...
36. “Духовним зором обведу простори…” Духовним зором обведу простори: Коли ж прийде омріяна свобода? Чужим богам возведено собори, Чуже мавпує політична мода. Свої святині у […]...
37. МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...
38. ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...
39. ІРЖА ЧАСУ Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України – Від тих, кого не […]...
40. КАЖУТЬ, ЩО ГРІХ Кажуть, що гріх з нудьги словами гратись, Бо на початку було СЛОВО, не нудьга! А може, може було навпаки! Можливо […]...