Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НЕЙТРИНО

Я в могильну пітьму не порину –
У глинозему цвинтарний клаптик.
Знаю: смерті нема –
Є нейтрино,
Що летить через товщу галактик.

Протинаючи сутність єдину,
Що вібрує між зорями туго,
Воно каже світам:
– Я – людина.
Я несу в собі радість і тугу.

Мого духу щоденну роботу,
Мого втілення тисячну спробу –
Все це згущено в зоряну ноту,
В променеве Зернятко-Особу.

Хмари пилу – як велетнів спини;
Жар галактик – мов бурхання креві.
Та ніщо мого лету, не спинить –
Поспішаю на поклик Любові.

У теплі, в материнському лоні,
Мене прийме далека планета –
Хай готують жіночі долоні
Пелюшкового царства тенета.

Син Людський, я ростиму нестримно.
Я світи і віки поєднаю.
І відкривши химерне нейтрино,
В нім нарешті себе упізнаю.

12.X.1980. Мордовія

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

НЕЙТРИНО - РУДЕНКО МИКОЛА