3. ЩО Я РОБИВ ВЕЧОРОМ?

Related posts:

1. 2. ЩО Я РОБИВ ПОПОЛУДНІ? Я тримав себе в бетоновім кулаці на шпилях синього чорнила, далеко внизу був папір і мій біль, я поставав, як […]...
2. 4. ЩО Я РОБИВ ВНОЧІ? Надворі пітьма хрумкала в зубах квітів і заплакані дівчата під моїм бальконом простягали свої почуття до мене, мов тремтячі руки, […]...
3. ВЕЧОРОМ Пою коні при Дунаю Та й думаю, та й думаю: Коні карі, коні сиві, – А я молод, нещасливий. І […]...
4. ПРОКРУСТОВІ ЩАСЛИВЦІ – У тебе задовгі руки, – сказав Прокруст. – Відрубаємо – і ти будеш щасливий. – У тебе задовгі ноги, […]...
5. XLVI. “Скажи…” Скажи, що ясним джерелом ще б’є кохання з-під гори душі моєї, що це не я сиджу підпертий палицями непорушности, і […]...
6. “Моя прекрасна, горда королево…” Моя прекрасна, горда королево, вернімося у наш травневий день, згадаймо черешневі каравели, які пливли у літо молоде. Над нами шелестіли […]...
7. 5. ЯКИМ Я БУВ ПЕРЕД САМИМ ЩАСТЯМ? Море вживало всі свої численні пальці, щоб уложити свої пелюстки у велетенську блакитну троянду, безмежний годинник Юкатану не цокав і […]...
8. “Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави…” Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави. І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном. Я твоя… шепотіли вуста, […]...
9. “Упала в серце сльозина тепла…” Упала в серце сльозина тепла – Пустила пісня зелені стебла. Упав у серце промінчик світла – Вона неждано взяла й […]...
10. ЩАСТЯ З усіх людей найбільше я щасливий, будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї […]...
11. Тиша тиша зів’яла довкола нас не відповість ніщо не відповість ніщо ні листок білого паперу ні доторк землі...
12. БАЛАДА ПРО КАРМАЛЮКА Прив’язали, примоцювали, гей, мотуззям Устима, лицаря, гей, Кармалюка До кобили дубової, до позорища Три екзекутори та й четвертий кат. Як […]...
13. “Ой, що то в полі за димове?..” Ой, що то в полі за димове? Чи то вірли крильцями б’ються? Ні, то Доля грядки копле, Красу садить, розум […]...
14. “Безслідно у світі ніщо не зникає…” Безслідно у світі ніщо не зникає?.. А як же з рікою, котра висихає, Із лугом розораним, з гаєм порубаним, З […]...
15. КОБЗАР сльоза породжує шаблю по той бік ганьби ледачої крови де сліпа криниця обмиває лице народу щоби темрява напилася з бандури […]...
16. “Дружиною мені приснились ви…” Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя вічна, Ми з […]...
17. В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ В кiнцi греблi шумлять верби Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька, – Поïхав за […]...
18. “Породила мене мати…” Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила. У золоті, в оксамиті, Мов та квіточка укрита, Росла я, росла. […]...
19. “Коли вже люди обляглися спати…” Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами […]...
20. ДЕВ’ЯТИЙ ВАЛ Холодний шторм, холодна злоба, обвалами – холодний гул і моря лютого оздоба, – летить, дев’ятий карбункул, – що вдарить камінь, […]...
21. “Верніться…” Верніться! Так голос пролунав з туману, Мов птиця, Схопилось серце, руки опустились в давнину, Трамвай прорізав тишу й увірвав. Я […]...
22. КОРОТКА БАЛАДА ПРО ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ Була собі казка стара, А в казки – щасливий кінець. Зустрівся із смертю боєць, Але відступила стара. І вижив солдат, […]...
23. “СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ” (1917-18)”Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух…” Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети. […]...
24. МАКИ Л. В. Пилипенкові Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче… Шелестіли жита, […]...
25. “На дощах заіржавіло каштанове листя…” На дощах заіржавіло каштанове листя, Теплі помахи крил відлітаючих зграй Понад нами. Востаннє напружені лиця, Калиною, терново думки напилися І […]...
26. НІЧНИЙ ЕТЮД Не кров з молоком, а кров із ніччю – Про тебе задумуватись весняною порою І сльози збирати по твоєму обличчю […]...
27. 18. СЕРЦЕ ЧИСТО СОЗИДЖИ ВО МНІ Зливою квітів очисти серце моє, щоб стіни його встелялися біллю пелюстком, які під вітром з-за світу мову Твою шелестіли б. […]...
28. “А може Ви граєте цю святотатську ролю…” А може Ви граєте цю святотатську ролю, Щоб Вероніці неважко було Вас назавжди забути? Коли це істина, Вежо на скелі, […]...
29. ХВАЛА ЗВУКУ Куди спішити дереву чи квітці? Підносить зріст угору, наче східці, насіння слів і захвату пилок на висоту довершених думок. Лускою […]...
30. КАРТИ ДОЛІ Розсипались на вітрі – і висять довільні, невблаганні карти долі, та крізь брудні дими із урнових багать хіба розгледиш їх? […]...
31. МОЖЕ, Й ТАК Може, й так. Я не справдив надій І малого гуртка… Але знаю: В праці важкій Не скривила рука. Може, й […]...
32. “Чому з тобою ми не хвилі?..” Чому з тобою ми не хвилі? Удвох за руки ми б взялись І в край щасливий полетіли, Де ждала нас […]...
33. “Хіба не бачите, що небо голубіє..” Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І […]...
34. ТРИ БЕРІЗКИ Три берізки за селом стояли, Три сестри у похід вирушали. Шелестіли три берізки за селом, Витирала мати сльози рукавом. Виряджала, […]...
35. СМОЛИСТИЙ СОНЯШНИКА ДУХ Смолистий соняшника дух, Що жовтим решетом вдивляється до сходу, Бо, як жертовник, день потух, І п’яно снить про теплу насолоду […]...
36. “Марко Поло казав неправду, коли…” Марко Поло казав неправду, коли запевняв, нібито мули, воли, осли над проваллям пітьми і тібетом імли привели його далі на […]...
37. ПОГЛЯД НА СЕБЕ ЗЗОВНІ прийнявши в себе очі й невиразну форму уст ти хочеш їх ти хочеш білих рук що розтягаютъ ніжність по […]...
38. БІБЛІЙНА МАРТА Вина вкриває скроні Білизною і вічі Прибоєм заливає. А місяць, як годинник Без цифр, б’є вічність. Я чую… чи то […]...
39. “Ми літні вже (сіножаті густі…” Ми літні вже (сіножаті густі Медово пахнуть вистояним літом), Вже не зелені, ще не золоті… Ще цим деревам буйно шелестіли. […]...
40. “Маленьким хлопчиком додому…” Маленьким хлопчиком додому у полі йшов я в шумі трав і у гніздечку кам’яному сорокопудика спіймав. Тримав я міцно пташеня […]...