“Я народився в переджнив’я…”
Я народився в переджнив’я,
я ріс під місяцем серпа.
Циганка-ніч приворожила
мене до житнього снопа.
Ходити вчився я у полі,
у нашій хлібній стороні.
Приймав цілющі я уколи
від росянистої стерні.
Я не забуду, як у жито
зронила мати гострий серп,
коли хрестата тінь фашиста
упала коршуном на степ.
Я досі батька виглядаю
(портрет не знає сивини).
Дзвенять засмучені медалі
луною грізної війни.
Усі негоди пережив я
і ще на світі поживу.
Я народився в переджнив’я,
у літню днину трудову.
Іду надвечір я із поля,
вдихаю запахи стерні.
З комбайном сонце прохололе
пливе на круглому стерні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- “У тридцять літ ти тільки народився…” У тридцять літ ти тільки народився, аби збагнути: мертвий ти єси у мертвім світі. І нема нікого окруж. Ти тільки […]...
- НЕДИТЯЧА ГРА Я мав колись одну розвагу: міну. За іграшку вона мені була. (Це потім я почув, що на дровітні не встиг […]...
- “Ластівки уже повідлітали…” Ластівки уже повідлітали. Довші ночі і коротші дні. Там, де ще недавно жнивували, Рання осінь бродить по стерні. Перше пасмо […]...
- ПІДЗЕМНА РІЧЕНЬКА Моя душа підземна річенька пливе пливе в краї незнані а світ навколо тиха ніченька дзвенять пісні десь там весняні. У […]...
- “Жабиний хор не дасть собі спокою…” Жабиний хор не дасть собі спокою, Стави дзвенять, стави дзвенять – гудуть: Не комишем вони, не осокою, – Позаростали струнами, […]...
- “Долі своєї я не кляну…” Долі своєї я не кляну – бути луною, будить луну. Віршиком був я рунних полів – гнівом на дуків дух […]...
- “Глибова течія котить холод донизу, донизу…” Глибова течія котить холод донизу, донизу, теплі води стоять десь далеко, далеко, далеко, і жовтець посвятився у жмут пересохлого хмизу, […]...
- БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ – Як вам, сестро, тут на самоті З чоловіком, що в горілці тоне? Він приніс не щастя – горе чорне, […]...
- СІЛЬСЬКИЙ СОНЕТ (З зимових спогадів про літо) Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу […]...
- “Все рідше приходять листи…” Все рідше приходять листи, Поменшало друзів з літами. Не стало ні батька, ні мами, – Ще ближча тепер мені ти. […]...
- “Не дорікай і не вини…” Не дорікай і не вини. І не ревнуй – нема причини. В пориві гніву не клени Мої сивини. Хіба моя […]...
- “Жадоба світу, що дрімала в снах…” Жадоба світу, що дрімала в снах, Ненатлим смерчем вибухла з війною, І давні жалі тьмяною луною По срібляних померкли полинах. […]...
- “Коли відлунює твій кожен крок…” Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі […]...
- “В п’ятницю…” В п’ятницю Народився, В п’ятницю… Казали люди: П’яницею буде. Лякались мама: Чи ж то насправді? В п’ятницю Народився, В п’ятницю… […]...
- “Стриножені коні хропуть уночі за горою…” Стриножені коні хропуть уночі за горою. У травах, над обрієм, місяця жовта чалма. То крадеться тьма?.. Хтось прикинувся темною тьмою?.. […]...
- СТЕП Ходе Степ. Замислений Степ. А на ньому синій, синій жупан. За туманом – туман і татарські загони… Розсипається Степ синім […]...
- РАНОК ЮНАКІВ Вилітають – лиш стопи дзвенять, аж майдан задрижав, розспівався. Наче курява, стукіт піднявся, мов туман, коли вітер шугне, буря кроків […]...
- “Нехай обдурений я сном…” Нехай обдурений я сном, Нехай осміянний без жалю, Нехай замість весни і раю Осінній місяць за вікном, – Нехай! але […]...
- Звірям (першого разу) ми людську мову принесли Wild (at our first) beasts uttered human words… звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало […]...
- “Знову степ встає із глибини…” Знову степ встає із глибини, Із душі, з очей, з моєї мови. Ось дожив уже до сивини, А не знаю […]...
- ГРУДЕНЬ Порожні гнізда, холодний вітер, Пливе рікою останній лист. Спить чорна хмара на чорних вітах, Спить, наче хмара, старезний ліс. Оце […]...
- КАЛИНОВА МЕЛОДІЯ Нас кликав у пісню Білаш. Він брів по траві білокосій і сіяв тепло… А була ж така приморожена осінь. Він […]...
- МОЙРА По синяві мчиться кораблик горою, Шо срібні у нього вітрила… Пливе срібний місяць, мандрує з прибою, На синь його Мойра […]...
- ПОРТРЕТИ Надходить час – і вчений чи поет Свій остаточний обира портрет… І ось уже в історію ввійшло Захмарене Тарасове чоло, […]...
- ВОЗОВИЦЯ Що ж, запрягай корівок, Трохиме, пора вирушати! Хмар порідшало, тільки на грецькому темно ще. Як же Всім дощі ці увірились! […]...
- “Цвіло дитинство: не казки – а рани…” Цвіло дитинство: не казки – а рани – Повстанча кров палаюча текла… І юність, що життя різнала рано Теж не […]...
- ПІСНЯ ПРО РУШНИК Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене […]...
- ДОЛИНА РОНИ М. Т. Рильському Тихо тече по долині Рона – велика ріка… А в дощ вона буйно лине, Розгнівана і стрімка. […]...
- ХРЕСТИ НА РОЗПУТТЯХ Хрести на розпуттях Ждуть на тебе, сину, Терпітимеш муку, За нашу провину, Терпітимеш муку, Ганьбу і розпуку За батьків розлуку. […]...
- СНИ Пожарищами в ночах блискало, Рвало навпiл дитячi сни. Колисали мене не колиски, А зловiснi громи вiйни. І якi там казковi […]...
- “Батько рідко співав, говорив небагато…” Батько рідко співав, говорив небагато, Спочивав од роботи хіба що на свято. Ми нелегко жили, часом хліба не мали, Та […]...
- МАЛЬВИ Мамо, світяться мальви на світанку зими. Їх вітри не зламали, їх не вбили громи. Над літами, світами я лечу, я […]...
- СТЕП ОПІВДНІ Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть, Під сонцем степ, козацьке Дике поле, Огнем переливається-жахтить. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву […]...
- “Не пишні словечка фальшиві…” Не пишні словечка фальшиві, а правда потрібна мені. Колись я з мішечком на шиї шукав колоски у стерні. Навчила мене […]...
- МОЛИТВА Заходить день за днину, мов сонце за параван далеких гір. Вже від ждання нас болить зір, вже сивини на головах […]...
- СТЕП Від полудня теплий вітер Стиха повіває, Під живущою росою Степ наш оживає. За могилою могила Зеленіє-мріє, І далеко проміж ними […]...
- “У вічність ідуть ветерани війни…” У вічність ідуть ветерани війни, між нас їх все менше і менше. Несуть заміновані болі вони, від ран у санбатах […]...
- МОЛИТВА (“Заходить день за днину…”) Заходить день за днину, мов сонце за параван далеких гір. Вже від ждання нас болить зір, вже сивини на головах […]...
- СТЕП СТЕП Гей ти, степ широколаний, Мій килиме сріблотканий! Розпростерся ти широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! […]...
- САД РІЗДВЯНИЙ Хтось із дитям удвох бродить різдвяним садком. Каже дитятко: “я – Бог”, трусить сніжком. Кутає благодать їх в найтихішім з […]...