Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СПОГАД СТАРОГО ГВАРДІЙЦЯ

Моя гармата била точно в ціль,
і там, де чорно плавилося небо,
мій вірний друг у смертному кільці
коригував з поправкою на себе.

Із пекла друг по рації хрипів
у лементі противника гортаннім:
– “Зоря”, “Зоря”! Тут гадів мов грибів…
Давай, браток!
Вогонь на мене… Так їм!

Який там недоліт чи переліт:
було живим прицілом серце власне,
і проклинав себе я на чім світ,
коли несхибно падали фугаси…

Я знаю:
страшно бити по своїх,
коли закон війни диктує: треба!
Мій вірний друг зробив усе, що міг,
з останньою поправкою
на себе.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

СПОГАД СТАРОГО ГВАРДІЙЦЯ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО