“Не пишні словечка фальшиві…”

Related posts:

1. “За твої, дівчино, личенька пишні…” Пісня для гітари, виникла в Рудниках над Дністром, де стояв похідний курінь вишколу УСС За твої, дівчино, личенька пишні, За […]...
2. ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ Де тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, […]...
3. “Всього було: і долі, і недолі…” Всього було: і долі, і недолі, І ноженята босі по стерні, І сизий суп з пісної бараболі, І перший хліб […]...
4. “Я народився в переджнив’я…” Я народився в переджнив’я, я ріс під місяцем серпа. Циганка-ніч приворожила мене до житнього снопа. Ходити вчився я у полі, […]...
5. ПЕРШИЙ СНІГ Впали з неба уночі Незвичайні калачі, Пишні-пишні, свіжі-свіжі, Наче квіти білосніжні. На дерева у дворі Сіли вранці снігурі, Поміж вітами […]...
6. РЯДОК ЗАПОВІТУ Болить мене слово, пече під грудьми. Я словом ніколи не грався. У полум’ї думи зринає з пітьми суворе обличчя Тараса. […]...
7. “Ні кінця їй не видно, ні краю…” Ні кінця їй не видно, ні краю – Все війна, і війна, і війна. Я доріг, думав, тисячу маю, А, […]...
8. “Солов’ї затихають опівночі…” Солов’ї затихають опівночі, Сходить місяць, квітує жасмин. Лине стежка в хліба половіючи, М’яко пахнуть чербрець і полин. Тихо. Світло. Роса […]...
9. “Мій дід умер, коли жита у полі…” Мій дід умер, коли жита у полі Вже наливали туго колоски. Ще хоч би місяць!.. Але згас поволі, Стискаючи судомно […]...
10. “Ще немає того священника…” Ще немає того священника, якому би я висповідався, кому я довірив би душу свою. Все життя сповідався я у самоті, […]...
11. “Ти мене накличешся ночами…” Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна. Настраждаєшся в своїй надії, Пригадаєш літа молодії, Рідну землю, […]...
12. “Де ти, друже мій єдиний…” Де ти, друже мій єдиний? Розминулись ми в путі. За туманами ідилій жду тебе на самоті. Жду на тихім перехресті […]...
13. ВИНОГРАДНІ ГРОНА Немов налиту чашу золоту Пригублюєш і п’єш солодке диво. Звисають пишні грона над п’ястук, Мережані листки відгортуєш хапливо… Як виноградний […]...
14. “Так смутно прекрасні осіннії дні…” Так смутно прекрасні осіннії дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест за літом ридає, Що вснуло в […]...
15. “Кленових листків налетіло в криницю…” Моєму Луговому Кленових листків налетіло в криницю у кронах вітри шелестіли як птиці і зорями небо вечорнє цвіло і тихим […]...
16. “Як помру, не подолавши втому…” Як помру, не подолавши втому, Схороніть, де смерть не обмине, Бо на тло сплюндрованого дому Не допустять недруги мене. Біля […]...
17. “За сивими курганами…” За сивими курганами Он місяць-пектораль… Дорослішали рано ми, В ріллі гострили сталь. Степи мої розвеснені – Для неба опертя. Ми […]...
18. ЧОТИРНАДЦЯТЬ 1. Зітреш, цілуючи уста, прилипне дотик їй до шкіри, тоді без дотику впадеш в зневіру. Загусне віддих на губах, затиснуть […]...
19. СТЕЖКАМИ ЮНОСТІ Я на оцій землі зростав, Тут сили набирався, Отут під спалахи заграв З тобою попрощався. Тоді я думав: на літа, […]...
20. “Виснажує і зраджує мене…” Виснажує і зраджує мене На цій землі уява небагата: Я розумію все людське, земне – Крім серця, що живе у […]...
21. БРАТАННЯ З ПОЛЕМ Мій шлях не знав ніяких викрутасів, мені негоди віку не страшні. Я кров’ю молодою побратався із полем у подільській стороні. […]...
22. “Благословиться хай довіку…” Благословиться хай довіку те місце давнє, непростигле, в якому ненька на долівку мене щемливо опустила. Мене, лиш подихом підперши, вона […]...
23. АВТОПОРТРЕТ (І) “…люди все мечу преданы… без остатку не щадя ниже младенцев не только стариков…” “Летописное повествование о Малой Руси” А. Ригельман […]...
24. БАЛЯДА ПРО ВІТЕР І ДОЩ Вітер, що в яворовій чуприні Моргав крізь сон, Аж явір скрипів старими скрипками, Ковтнув із просоння усмішку дівочу, (Блискавицю, а […]...
25. ПЕРЕД ВІД’ЇЗДОМ Шкода знов слабідок зелених, Скрипучих на полі коліс. Тумани побілять без мене Дзвенючі отави та ліс. Над двором збираються зорі […]...
26. 15. КОДА Шумить життя журливе жовте жито, подій хитає повні колоски. Додолу вітер гне плоди важкі, як спіє зерно людських мрій налите. […]...
27. МОНОЛОГ ФРАНКА Я камiння рубав. Я одне тiльки святонько мав – роботу. Крихти правди шукав. Руки склавши нi дня не сидiв. Тiльки […]...
28. “Світ мені усміхається тепло….” Світ мені усміхається тепло, і розлуки немає-таки. І несуть мене прудко до тебе кораблі, поїзди, літаки. Я шукав острови невідомі, […]...
29. ЛЕБЕДИНІЙ ЗГРАЇ Ви в ірій линете від сірого туману, Від сірих днів, від суму і нудьги На срібло чистеє спокійного лиману, На […]...
30. “чия то гою праща несповита…” чия то гою праща несповита чия по світу лань пустелю п’є нехай до жита докульгає свита на неї в московита […]...
31. ЗБРУЦЬКИЙ ІДОЛ 1. Коли на мене впав отой удар, В якому я впізнав космічну руку – Найвища благодать, солодкий дар, Що згодом […]...
32. МАКИ Л. В. Пилипенкові Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче… Шелестіли жита, […]...
33. Я ВЧОРА СТРІВ ДИТЯ БІЛЯ ВОРІТ Л. Вишеславському В моїм блокноті слід ще мирних днів: Адреси друзів, задуми безхмарні… О як би я, о як би […]...
34. ХАТИНКИ НА СТЕРНІ У полі на світанні привиднілись мені полукіпки останні на злущеній стерні. Привиділось: мов арки, іражвіють серпи, червона молотарка дожовує снопи. […]...
35. ВОНА ТАМ Є Стояв я сам-один, немов на варті Забутий вояк у чужій землі, І України я шукав на карті, Шукав, шукав, та […]...
36. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
37. СТАРА ХРЕСТОМАТІЯ Усе на світі хочу знати я, мені у серце зазира очима літер хрестоматія – ще довоєнна та, стара. Така ж […]...
38. УРАНЦІ ПІД КОЛЮЧКОЮ А може, це не так уже й важливо, Щоб завжди був відкритий небосхил І вільні перевали, вільні зливи, І в […]...
39. ЖОРНА Удосвіта росами плачуть зорі. Удосвіта плачуть люди у горі. Мати не пестить, до себе не горне, А будить тихенько: “Ходімо […]...
40. Уривки слів, народжених із пам’яті (Із Йожефа Серваца) * живу живеш і ми ще в силі жити ото живімо поки в силі жити все буде […]...