НАУКА
У лісі, що грибами весь пропах,
блукав я в сутінках імлистих.
І враз пройняв мене смертельний страх,
і затремтів я, наче листик.
Дрімала моторошна глушина,
байдужий дятел дзобом цюкав.
А поруч,
мов нагайка замашна,
прицільно зводилась гадюка.
Вона чекала в нетрях бур’яну
і насторожено сичала.
Дивився я на свічечку жахну
її роздвоєного жала.
Та страх мене поволі відпускав.
Не пропадати ж тут нізащо!
Ступив рішуче я на леза трав –
і зникла гадина у хащах…
Життя дає уроки непрості,
неоціненна ця наука.
І здогадується, як на самоті
підстерегла мене гадюка.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- НАУКА Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила Мені, бідная: “Нехай, сину […]...
- ГАДЮКА І ЯГНЯ Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить. Щоб кого-небудь укусить. Мале Ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди […]...
- Наука – Повідай, вояко, не парубок – порох, Чого це ти сяєш, як сонце на шпорах? Чого веселишся, смієшся потішно? Назавтра […]...
- НАУКА Навчися в теслів ремесла, навчись тесати слово. Весна лірична відплила, теслярське літо знову. Горю молитвою сокири, ношу із срібла строфи. […]...
- У ЛІСІ ОПІВНОЧІ У лісі опівночі спали дерева. Опівночі в лісі горіло багаття. Не спало кохання моє червневе, Кохання болюче, немов прокляття. Земля […]...
- “Благословиться хай довіку…” Благословиться хай довіку те місце давнє, непростигле, в якому ненька на долівку мене щемливо опустила. Мене, лиш подихом підперши, вона […]...
- РІШУЧІСТЬ Пече в душі цей спалах туги, цей гострий приступ самоти: уже немає в мене друга, не знаю, де його знайти. […]...
- САМОЦВІТ “Справжнього золотаря бачу в людині, Що знає ціну дешево купленого самоцвіту” Рабіндранат Тагор Ти – самоцвіт, моя рідна, і я […]...
- БЕЗ ТАБУ Хто сказав: “Найстрашніше – це смерть”? – Заперечу. І зі мною погодяться всі: і Платон, і Сократ. Поруч ходять мерці […]...
- “Та не дай, господи, нікому…” Та не дай, господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати, Марне літа коротати. Он піду я степом-лугом Та […]...
- “Якось у лісі я побачив…” Якось у лісі я побачив, як виринає з грунту гриб… Займався ранок. На галяві стояла кришталева тиша. Все спало. І […]...
- Від ревнощів стільки трагічних історій Від ревнощів стільки трагічних історій, Та ми не вчимося нізащо. Як любить тебе, не потрібен ніхто їй. Не любить – […]...
- ОСВІДЧЕННЯ Я тут родився восени: Морозом бралася стерня – І падолист у теплі сни Мене вгорнув, немов зерня. А навесні пішов […]...
- “У лісі темно. В лісі ніч…” У лісі темно. В лісі ніч. Сидить навпочіпки світання, І дотліва вогнева тліч, Жовтіє в сніг дорога санна. Під верболоззям […]...
- ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
- НЕРІВНИЙ ДВОБІЙ Синок не знає страху, мене одважно б’є… Ми граємо у шахи чи то в життя своє. Ми погляди схрестили в […]...
- “В осінньому лісі пахне грибами…” В осінньому лісі пахне грибами, В думках парубочих – святими гріхами. Узяв би на руки, у хащі поніс, Та око […]...
- ВЕЧІР Непевне сонце бабиного літа сіда рішуче за червоний пруг – і поночіє враз… Уже й з яруг солодка тиша крадеться… […]...
- “У лісі, лісі темному…” У лісі, лісі темному, Де ходить хитрий лис, Росла собі ялиночка І зайчик з нею ріс. Ой, снігу, снігу білого […]...
- “По улиці вітер віє…” По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, […]...
- ЛЮБОВ МАЙСТРА Вклоніться, люди, майстрові старому, володареві слова й ремесла! Крізь біль і радість, роздуми і втому любов його промінням проросла. Любов […]...
- ЛАТУННА ЗАПАЛЬНИЧКА Латунну стару запальничку у прискринку мати знайшла. Незграбна вона, невеличка, а скільки давала тепла! Зробив її тато із гільзи – […]...
- “Хай слово тоді умре…” Хай слово тоді умре, хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, і перестануть виходити органи брехні […]...
- ДВІ БЕРЕЗИ Ліси, поля, Ліси, поляни, Ромашки – сонця бризки… Стоять у полі, хто не гляне, Самотні дві берізки. Чого вони не […]...
- САВУР-МОГИЛА Це я – мандрівний кобзар – іду битим шляхом і помічаю при дорозі гніздо, де повно пташиних яєчок. Коли нахиляюся […]...
- 13. ЛІКУВАННЯ Увійшла стара бабуся. – Відпочиньте. Я журюся, Що Івасик зліг. Так стогнав, як витягала Дерези колючі жала Із набряклих ніг. […]...
- В ЧОРНОМУ ЛІСІ В Чорному лісі музейна тиша Спогади чорним гіллям колише, В лісі Чорному – чорні тіні І кров запечена на корінні. […]...
- ДИТИНСТВО. 1946 …І гвалт собак за вікнами, і ніч. Січе крупа у каламутні шиби. Десь черги автоматні… Холод… страх жене на піч […]...
- ДВА “ЧИ” 1. порозкидано мене по всіх сторонах світу тепер збираю себе як гриби в лісі не знаючи чи вони правдиві а […]...
- VAE VICTIS Я знемігся, згорів… Моє серце на попіл зотліло. Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга, І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде […]...
- ЧЕРЕМОШЕВІ Уже не б’єшся об скелі Зраненим соколом, Не метаєшся, Гадюка зелена, В вузькому руслі. Відпливли до Прута Твої повір’я й […]...
- ЧОЛОВІЧА РОЗМОВА Живе в мені холодний страх за сина, інстинктом предків стигне кров терпка. Цей лід важкий до смерті я нестиму… Вже […]...
- НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
- “Тоді ми зникли в лісі…” Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – і там твій сміх і крок! Слабого світла пучок з-між віт – […]...
- МІСЯЧНА ЕЛЕПЯ Ой сіро, сіро, не сіро – синьо: заголубіло місячне сіно… Од того сіна та й заморока: ступив по ньому – […]...
- “Вовків боятись – не ходити в ліс…” Вовків боятись – не ходити в ліс Прислів’я це живе зі мною всюди. Колись малим я хмиз із лісу ніс. […]...
- ЛІСОВА ФАНТАЗІЯ Коли не спиться, блудний сину, опівночі в хатині лісовій, коли у лісі та один-єдиний, – тоді стаєш ти справді сам […]...
- ДОЩ У ЗОНІ ЧОРНОБИЛЯ Дно річки вистеляють блискавки, Метаються в повітрі ластівки, Громи стрясають луни-перелуни, Сріблясто напинає на вітрах, І чорні хмари навівають страх. […]...
- 03. КОПАННЯ КАРТОПЕЛЬ Поволі, поволі по синім полі дими кружляють на вільній волі. Короткими днями цвітуть вогнями на краю плаю, немов квітками. Багато […]...
- МІФ ПРЕДКОВІЧНОГО ЛІСУ Наді мною вітер горне хвилі нетрів лісових. Я в розмаї зелен-моря йду, неначе лісовик. Між тернищами густими пасма кіс перебира […]...