Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Наука

– Повідай, вояко, не парубок – порох,
Чого це ти сяєш, як сонце на шпорах?
Чого веселишся, смієшся потішно?
Назавтра – у бій. А це зовсім не смішно.

– Є чарка та люлька – і годі тужити,
А смерті ніхто ще не зміг пережити.

– Повідай, рибалко, найкращий в артілі,
Чого ти сіяєш, як сонце на хвилі?
Хіба ти не чув про шторми та утрати?
Назавтра – у море. А море – не жарти.

– Ет! Що того віку! Живу – не журюся,
До самої смерті живим залишуся!

– Рибалко безпечний, хоробрий вояче,
Та смерті всі смертні бояться ж неначе!
До всього звикають, та звикнуть несила,
Що кожного жде неминуча могила.

– Чи бій розгориться, чи буря нагряне –
Всі смертні, але ж і життя нездоланне.

– Учитися треба любити і жити
І кожною миттю життя дорожити.

І нічого ждати із моря погоди,
І прісне людиниі життя без свободи.

– А ми собі просто живема, та й годі,
І жити інакше, їй-богу, не годні!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Наука - ЛУКІВ МИКОЛА