ІМЕНА ЧОЛОВІЧКОГО РОДУ
Євгенові Поповичу
Промовлю рішуче і гордо
(є чимало для того причин)
імена чоловічого роду:
Київ, Чуднів, Житомир, Тульчин.
Ружин, Бучач, Тетіїв, Немирів,
Овруч, Гайсин, Очаків, Ірпінь…
Чую мову сувору і щиру,
бачу вільні простори степів.
Не здавав на поталу навалі
міст і слів непокірний народ.
Це брехня, що міста називали
іменами вельмож і заброд.
Неприступні фортеці на кручах
не мовчали, не падали ниць.
Б’ють слова, наче стріли разючі,
у провалля порожніх зіниць:
Ковель, Шаргород, Шпиків, Пирятин,
Бар, Летичів, Рогатин, Хотин,
Бахмач, Гайворон, Димер, Козятин,
Рахів, Літин, Роздол, Чигирин…
Повертались герої з походу,
і трава проростала густа.
…Імена чоловічого роду
бережуть українські міста.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)
Related posts:
- “Балада роду…” В мого роду – сто доріг. Сто століть у мого роду. Вичовганий старий поріг Старій бабі в нагороду. Сива стежка […]...
- ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЕТЮД Далекі села і міста, Дорога – як струна. Недоціловані уста. Події. Імена. Вокзали. Візи. Суєта. Готельні номери. І дні складаються […]...
- СТЕП Суша й суша брала все на витрим – Завмирало в дзеркалі зіниць. Ковила як бігла, гнана вітром, Так і впала […]...
- “Філософе з чарівними очима…” Філософе з чарівними очима, Із добротою в глибині зіниць! Ще є в нас, люба, крила за плечима, Що не дозволять […]...
- “7. обривається провалля…” обривається провалля снів і він приходить кладкою до мого тіла випікає рану де були уста а я цілунками заліплюю провалля […]...
- ГРУДЕНЬ 1932 Слова, що прості і суворі, (А інші – негідні слова), Як їхні децизії скорі, Як велич того Різдва, Як їхня […]...
- “Поверни мені, горличко…” Поверни мені, горличко, Заціловану солов’ями, Щоб мовчали дуби, Щоб зорі мовчали, І мовчали жаріючі перса твої. Поверни мені ніч, Хай […]...
- ЧАРИ ОСІННЬОГО САДУ А під грушею дівчата ловлять падалиці в сіть. Важко гілочку дістати. – Дядьку, дядьку, потрусіть! – Світять зірочки пристиглі в […]...
- БАТЬКОВІ Проносячи шум, саморослі колони попарно ішли вздовж шляхів кругових… Ти слухав і вгору підносив долоні – вони ж підлітали не […]...
- Добре слухати добре слухати твій голос тише! лишити в душі відчинені двері для твоїх кроків коли зіниць розквітлі келихи наливаються вечором наче […]...
- ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ Той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль. Свічки горіли кволо. Старий співак співав, як пелікан, проціджуючи музику крізь воло. […]...
- ПАТРІАРХ Його кремлівські мучили сатрапи, Та Бог привів скатованого в Рим, І він свій хрест поклав під ноги Папи, Жадав не […]...
- “Блукав я самітно проміж деревами…” Блукав я самітно проміж деревами З моєю печаллю один І мучивсь гіркими давнішніми снами, Та й знов собі серце вразив. […]...
- (ЗАБУТТЯ) Гак, наче брама – то вхід. Є міста, до яких неможливо зайти через браму. Є міста, до яких неможливо зайти. […]...
- ПОХОРОН ВАСИЛЯ ГАВРЕЛЯКА Дзвонили дзвони; повними слізьми З дерев холодні падали кришталі… І плакав люд: – О Господи, прийми В долоні теплі спазми […]...
- “Хтось метнув неминучу стрілу…” Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви […]...
- “Коли у тузі вічної розлуки…” Коли у тузі вічної розлуки супутник людям голос подає, – я думаю – у точності науки яке мистецтво і натхнення […]...
- КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ Козацькі могили. Загрузлі хрести по плечі у землю просохлу. Віки надягнули на камінь простий папахи зеленого моху. Що сниться вам, […]...
- “Потрібно усіх в роботі…” Потрібно усіх в роботі, А серце б’є, як обух. Прокляття моїй плоті, Що слабша за мій дух! …………………………. Це кров […]...
- СУБОТА ах який колосальний вечір море горілки море пива а тоді борюкання за кулісами раю за гратами кухні поміж плюшевих штор […]...
- Я ДУМАЛА – МАКИ НЕСУТЬ Я думала – маки несуть, А то сонце заходило. Падали темно-вишневі пелюстки в росу І ховались у вечорових водах. Колись […]...
- “Тридцять днів ішли ми через пущі…” Тридцять днів ішли ми через пущі, Сто людей і двадцять шість верблюдів. Перше – зливи били нестерпущі, Далі – спека […]...
- “два горобці сидять на вежі…” два горобці сидять на вежі купили 100 грам дешевих цукорків розкрили кульок і їдять ірис зав’яз у дзьобиках краще мати […]...
- ДІМ НА ГОРІ В тім домі на горі З сімнадцятьми кімнатами, В тім домі серед жоржин і далій, Вікна вдихали вісті сузір, А […]...
- “Коли я чую від мого онука…” Богданкові Коли я чую від мого онука З дитячих уст Шевченків заповіт, На серці тепло – не вмирає міт Про […]...
- “Прийшов Шекспір до нашого Тараса…” Прийшов Шекспір до нашого Тараса На тому світі, де з усіх віків Збирала Муза славних віршників, Яким захоплено плескала маса. […]...
- ВЕЧІРНЄ ЗАПИТАННЯ Не з протиріч народження й вмирання – З їх сталості черпаю я снагу. На гілці розтулилась брунька рання, І засвітився […]...
- СПОЛОХИ Вечір. Сухо. А десь блискавиці. Як черінь, жнивне поле пашить. Полохливі далекі зірниці – Кінь червоний по полю біжить. А […]...
- “Ні, легко жить чоловікам негоже…” Євгенові Скляренку Ні, легко жить чоловікам негоже, Вони повинні мужньо, як атланти, Вселенське небо на собі тримати, Коли воно грозове […]...
- КАМ’ЯНИЙ ПАРК У ямах їх сердець – стоять камінні спогади, що згадують про них рядами епітафій. Живі ціле життя ідуть до них […]...
- МОЇЙ МАТЕРІ Не милую тебе і не милую, Онімів я без слів і без слав. Хто це, хто пекельною силою Нас з […]...
- ЛЯГТИ ГОРІЗНАЧ У ТРАВУ Я не один – в сусідстві мурашви – уплетений в густе ткання трави: вбираю неба глибочінь ув очі, сухий ручай […]...
- Невідомий хтось невідомий має прийти і знищити нас непогрішних нас праведних нас святих безневинних хтось безіменний має прийти і знищити нас […]...
- “То фортеця чи ожеред…” То фортеця чи ожеред Із грудневих лугів прогляда? А довкола сухий очерет, Наче там залягла орда. Наче стріли стирчать увись: […]...
- АНАТОЛІЮ МОКРЕНКОВІ Отакі-то ми, новітні, Молоді, хоч літні. Не відбереш у нас душу На кордонній митні. Заспівай їм джерельної, Що обпалить губи, […]...
- “Ніч і тиша – на сторожі…” Ніч і тиша – на сторожі. “Ой, не бути в парі!”- Хтось вродливці зловорожить І воложить карі. Але – що […]...
- НАД МОГИЛОЮ БАТЬКА Один тільки раз постукали у двері здушені крики, напіввисказані слова, квіти в руках нашіптували молитви, птахи витягали скрипки з горел […]...
- “Розшарпані, давильні, повстяні…” Розшарпані, давильні, повстяні, на схід вони зсувались день при дні, чіпляючи за крівлі свої кошла, і відбивались образи сумні в […]...
- НА МОГИЛІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ Вузькі алеї й нагробки – впритул. Старого цвинтаря планована тіснота. За мурами не чути міста гул, А тут лише одна […]...
- У нашому місті – сніг До нашого міста не знати коли й кудою закрався сніг Вже всі із середини зіниць до пучок все болючіше відчувають […]...