Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ніч і тиша – на сторожі…”

Ніч і тиша – на сторожі.
“Ой, не бути в парі!”-
Хтось вродливці зловорожить
І воложить карі.

Але – що це? – серед ночі
Дивний спів рознісся!
Потішати наче хоче,
Котиться з узлісся…

Соловей? У співнім герці
Ті лящать у гаю,-
Цей співак до глибу серця
Співом промовляє!

Запитати?- “Де подівся,
Слова не сказавши?
Виглядай його, надійся –
Чи пішов назавше?”

Ніби голос, як у птиці,-
Мова – не пташина:
“Не дівчата-молодиці,-
З милим – батьківщина.

Він вже там, де його друзі,
Там, де місто Броди.”
Гей червоні в тому Бузі
Та важенні води.

Прикипів до кулемета
За отчизну-вроду,
Молоком текучу й медом
Тільки не для роду.

У Петра одно для смерти –
Німота погорди:
І Петрів таких не стерти
Вам ніколи, орди!

Боффало, 1965

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ніч і тиша – на сторожі…” - СТЕФАНОВИЧ ОЛЕКСА