Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ГАРМОНІЯ

Заздрив я сусіду-гармоністові
за гармошку срібної краси.
От, бувало, слухаю на відстані,
як ридають солодко баси.

А гармошка сяє перламутрами,
гне тужливо-райдужну брову.
Гармоніст ладами велемудрими
витинає пісню фронтову.

На адресу Армії Червоної
довго йшли трикутники прості.
“Тату, привези мені гармонію”, –
я писав у кожному листі.

Та весна сумною листоношею
завертала з фронту до села.
І пушком ромашки запорошена,
золотаво стежечка цвіла.

І не знав я у журбі та радості,
що вбивають рідних на війні.
Вірив я, що тато постарається,
привезе гармонію мені.

Били дні розпукою громовою,
але вогник віри не згасав.
“Тату, привези мені гармонію”, –
я живому татові писав.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

ГАРМОНІЯ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО