ДИМ РОЗЛУКИ

Related posts:

1. “Наснилося, з розлуки наверзлося…” Наснилося, з розлуки наверзлося, з морозу склякло, з туги – аж лящить. Над Прип’яттю світання зайнялося – і син біжить, […]...
2. ЧАС РОЗЛУКИ 16 Виїжджаючи, застаю твою порожню кімнату. Смутком душу обдуло нараз, передщемотом втрати. 17 Літак приземлився в О’Гер. Відчуваю тебе з-під […]...
3. В СУСІДСТВІ З ЛЕЛЕКАМИ Чому так мало на землі лелек? Мене бентежить їхній дивний клекіт, мені здається, що вони пришельці, що десь колись таємно […]...
4. Глибокий сад В ранковому саду заголубіли тіні, І краплею роси заснула в квітці мить. Біжить стежина в сад у зарості малини, Яка […]...
5. Майнуло життя майнуло життя хустиною на прощання чи це вітрило китайка на мої очі? я вже без гордости без бажань звільнена і […]...
6. “Здається з нами щось уже не те…” Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче – Те усе святе У […]...
7. ОСТРІВ РОЗЛУКИ У всесвіті – тиша. Ні звуку… Лиш сонця самотнього клич. Лечу я на острів Розлуки в туманності Дивних Облич. Ми […]...
8. “Прийду до тебе після літ розлуки…” Прийду до тебе після літ розлуки, Як блудний огник з сірого відлогу, Прийду, як ангел смутку і розпуки, Що в […]...
9. ДОРОГА врізується в землю а тобі здається що у простір переходить з місця в місце а тобі здається що в майбутнє […]...
10. Дивлюся в поле обсіяне зорями дивлюся в поле обсіяне зорями і я – порошиною всесвіту я дишу ним він увесь у мені колись невагома і […]...
11. РОЗВІД Уже сніги розтанули, і серце Прокинулось – печальне і сумне. В неволі час невидимо несеться, Як вітер, з ніг збиваючи […]...
12. МАДОННА Вклоняюся тобі, моя мадонно, просвічений красою неземною! Пливуть над світом запахи медові, і ти в житах стоїш переді мною. Ти […]...
13. ЩАСЛИВИЙ СОН Ти знову чітко снишся мені, тату, живим, здоровим, а в очах – жура… Крізь сон будильник цокає затято – мені […]...
14. ПІСЛЯ РОЗЛУКИ Як засяде сутінь під ліхтарнею, заголосить місяць в небесах, будь для когось поконвіку гарною, хай повз тебе старість перейде....
15. ПТИЦЯ РОЗЛУКИ Дорога рудим небіленим полотном Постелилась від нашого дому, А ти чорно-білою птицею Даленіла на тім полотні, Чорно-білою птицею… Коли я […]...
16. “Коли у тузі вічної розлуки…” Коли у тузі вічної розлуки супутник людям голос подає, – я думаю – у точності науки яке мистецтво і натхнення […]...
17. “Як сумно ти грала в той вечір розлуки…” Як сумно ти грала в той вечір розлуки, Як жалко твій спів линув вдаль, Неначе закляти хотів в свої звуки […]...
18. ПАМ’ЯТЬ ВИСОТИ Мені здається, що колись давно людина мала крила, а не руки. Мені здається, в тій даличині прапращури, мов ящури, літали. […]...
19. У СИНЮ ДАЛЬ У синю даль твій шлях біжить, І йдеш ти рад не рад, А за тобою плач летить, Оглянешся назад – […]...
20. КОНІ ГОЛУБІ Гасне сонце на горбі. Чаша дня допита. Скачуть коні голубі, лунко б’ють копита. Скачуть коні молоді, вже їх не догнати. […]...
21. ЖИТТЯ /Василеві Куриленкові/ Зловіщий брязкіт днів, що б’ються на кавалки, І жах ночей, що затискають плач. Ти, зраджений життям, яке любив […]...
22. Пливе туман Усе, що посіяв всесвіт на радість мені для мене, Проснулося на світанні, співає, цвіте, шумить. Така ж, як століття тому, […]...
23. ВІДПУСТКА Срібляста стежка на воді, На березі – вогні. І зорі, як у неводі, У темній глибині. Сиджу собі на камені, […]...
24. “Розпогодилось… Поле і квіти…” Гей, заслаб чумак, заслаб молоденький Та й у Криму на перевозі… Народна пісня Розпогодилось… Поле і квіти… Далина – перекопський […]...
25. “В кабаках, де шумливо солодке життя…” В кабаках, де шумливо солодке життя Потікає щодня впереміш з гіркотою, Де спиняєшся час і ніхто до пуття Вже нікого […]...
26. XLVIII. “Зостались…” Зостались лиш твої уста, на яких вмерти, немов розп’ятому, як на м’якому й теплому хресті!...
27. СМУТОК Заховав я смуток в заростях калини, В здичавілих нетрях бузини. – Не показуйсь, смутку, – я прохав невпинно. – І […]...
28. КАЯТТЯ Перед смертю хотіла мати Щось важливе мені сказати. Я далеко від неї був – Слів останніх її не чув. І […]...
29. МАЛЮНОК З НАТУРИ Траву черкає ластівка крилом, І надвечір’я дихає теплом. Подаленів домисько стороною, І щось в мені озвалося струною, І щось в […]...
30. “Нічка тиха і темна була…” Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і […]...
31. “Яблуко освячене росою…” Яблуко освячене росою Простягає яблуня мені, Наче мати – скроплене сльозою У далекій нашій далині. …Яблука воскового настою, Квіти і […]...
32. “Чому так посмутніла ти?” Чому так посмутніла ти? Невже тому, що побачила, як жабенятко в теплому струмку сніжинки ловить ротом, гадаючи, що це комахи […]...
33. “Сьогодні із трьох спроб…” Сьогодні із трьох спроб два рази назву Василя Стефаника. Мені здається, що подібне щось відбувалося і з тобою, бо то […]...
34. “Чомусь життя здається грою..” Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий […]...
35. “І золотої й дорогої…” І золотої й дорогої Мені, щоб знали ни, ве жаль Моєї долі молодої: А іноді така печаль Оступить душу, аж […]...
36. (Уривок із циклу Листи і фотографії) 20 вересня Коханий Тату, чи ти також маєш таке враження, наче ти щось забув, коли виходиш з дому? Бачиш, мені […]...
37. ЩАСТЯ Росинка дніпрового неба і коси твої вдалині… А більше нічого не треба для повного щастя мені. Усе відлетіло в минуле, […]...
38. ПАМ’ЯТЬ ГНІЗДА Відлітають уже ластівки, бо настала пора відлітати. Під залізною стріхою хати опадає пушок на стежки. Тільки слід голубий розтає десь […]...
39. ТРИ ЖОЛУДІ Олесю Гончару Осінній день на хуторі Надія Для нас у травах яблука збира, Від степових курганів вітер віє, І жолуді […]...
40. “Чому…” Чому, не знаю, в полі на світанні мені здається, що пругке колосся – це пір’я стріл, які бринять у грудях […]...