Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ЦЕНТР РОДОВОДУ

Стою я
в центрі
свого родоводу.

О ні, не центр я.
Це всевладний час,
допоки світ в очах моїх не згас,
мене поставив
ненадовго
в центрі.

І от стою.
Стою серед усіх
єдинокровних родичів моїх.
Над ними зараз маю перевагу:
одних – уже немає,
інших – ще немає,
а я – живу.
Я тягну ниточку живу
з минулого
в сучасне
і майбутнє.

Стою я, сутній, на вітрах життя.
– Хто ви, мої прапрадіди? – питаю.
Перекликом століття гримотять,
незримо рветься ниточка
і тане…

– Хто ви? –
і повертається луна.
– Хто ви? –
глибока Лета поглинає.
Прапрадіди,
в тім і моя вина,
що вас небагатьох
сьогодні знаю.

І ця вина помножиться стократ
у вироку нещадної історії,
якщо колись праправнук мій
хоч раз
вину мою несплачену
повторить.

Стою я,
поки світ в очах не згас, –
праправнук
і прапрадід водночас.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

ЦЕНТР РОДОВОДУ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО