Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Від листопаду вседнного…”

Від листопаду вседенного,
від неба надто голубого,
від яблука – така студінь,
що, наче кригу, власну тінь
б’єш закаблуком – і дзвенить…
Яка холоне жовта мить!
В бадиллі жил, в загуслій крові,
в очах – дрімає жар любові,
а в голосі – густі меди…
Сніги, о доле, відведи!
Листки на дзеркалі води
відтінюють глибокий холод
і свідчать: ти був молодим,
неначе клен, що згас поволі.


“Від листопаду вседнного…” - МОВЧАН ПАВЛО