Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Від листопаду вседнного…”

Від листопаду вседенного,
від неба надто голубого,
від яблука – така студінь,
що, наче кригу, власну тінь
б’єш закаблуком – і дзвенить…
Яка холоне жовта мить!
В бадиллі жил, в загуслій крові,
в очах – дрімає жар любові,
а в голосі – густі меди…
Сніги, о доле, відведи!
Листки на дзеркалі води
відтінюють глибокий холод
і свідчать: ти був молодим,
неначе клен, що згас поволі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

“Від листопаду вседнного…” - МОВЧАН ПАВЛО