“Не зірвеш сонця, кат, з небес…”

Related posts:

1. “За тридев’ять небес…” За тридев’ять небес, де нема ні плачу, ані сміху, де у райських садах не вмовкають джмелі й солов’ї, де вощиновий […]...
2. “Тепліше не в горах, де ближче до сонця…” Тепліше не в горах, де ближче до сонця, а в долах, де ближче планети ядро. Та квіти – людської душі […]...
3. “В Вас стільки сонця золотого…” М. Фабіановій В Вас стільки сонця золотого, Блакиті чистої, тепла, – Неначе з краю чарівного Вас хвиля моря принесла. І […]...
4. Після заходу сонця почни Після заходу сонця почни міркувати про чорний букет, про аналіз вмирання весни на ерзацах веселих анкет, жалісливу повію Жанет – […]...
5. “Я стільки сонця в очі взяв…” Я стільки сонця в очі взяв, Що навіть, як зніму повіки, Мені для мрій І для уяв Його вже вистачить […]...
6. У горні сонця у горні сонця полеві трави безвіддя піль несе Пречиста на сивих косах фіолет у серці шпаги всесвітнє горе бездонний біль […]...
7. СХІД СОНЦЯ ЗАХІД СОНЦЯ весна літо осінь зима ти знаєш усі пори але з кожним сонцем мов народжуєшся знову з кожним заходом відходиш трошки...
8. “Рожева квітка сонця…” Рожева квітка сонця Над морем голубим. І прибережні сосни, І хмарка-пілігрим. Оглянешся довкола – Намети, люди, пляж. Спокійні виднокола, Курортний […]...
9. СЕЛО (“Корови моляться до сонця…”) Корови моляться до сонця, що полум’яним сходить маком. Струнка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало б птахом, Від воза […]...
10. “На захід сонця гнесь кедрина…” На захід сонця гнесь кедрина, Шумить зі скель в вечірню даль, На берег моря хуртовина Викочує кораль… І чують кедри […]...
11. ЗАХІД СОНЦЯ У ПАРАНІ Семираменні свічники аравкарій Позапалював вечір; перелилася соняшна лява За кобальтову гору. Дзвони: Богородице Діво… Присмерк наляг жорнами на душу. Далеко […]...
12. МАЛЕНЬКІ СОНЦЯ Минула ніч, і сонце білогриве Несе на тросі огненному день, І блискітки, швидкі та метушливі, Стрибають на асфальті де-не-де. Мовчать […]...
13. “Я напився сонця з твого тіла…” Я напився сонця з твого тіла, Я від нього стільки взяв тепла. Та краса мені перетекла – Голова йшла обертом, […]...
14. “На захід сонця моляться тополі…” На захід сонця моляться тополі, Вертають люди з поля до села. Яри й долини залива імла, І встали зорі, несміливі […]...
15. КРУГ СОНЦЯ СПУСКАЄСЬ Круг сонця спускаєсь на срібні корони Верхів з ледовими полями, В далекому скиті проснулися дзвони І дзвонять ярами-світами. Під облаком […]...
16. “Знаю – медом сонця, ой Ладо…” Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично […]...
17. “В день молодого сонця, коли в росі трава…” В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у […]...
18. Скосив мене милий до світ сонця Скосив мене милий до світ сонця, І стала я сіном запашним, А він і не знає – на сіні дрімає, […]...
19. “ЩЕ ПОВНІ СОНЦЯ ЛИНУТЬ НАД МАЙДАНОМ…” Ще повні сонця линуть над майданом Високі вікна велетнів стрімких. Здається, й ми здіймемось і розтанем Ген там, де місяця […]...
20. ДНІ НЕЗРИМОГО СОНЦЯ Володимирові Забаштанському Кажеш:”Бачу”, – і жмуряться очі незрячі, і проходить видіть нескінченний парад. Знаєш, пишуть серйозні газети, неначе є в […]...
21. ДОВГА ПОЕМА З тобою ніжно ляже тиша ночі, корінням в серце заридають трави, і каменем дозріє чаша днів. Тоді: зірвеш листки холодних […]...
22. “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
23. ПРАЗНИК НАШОГО МЛИНА Як у нашім млині дні і ночі мінливі, І безсмертна вода стугонить в лотоки… А мені вже немає вечірнього млива […]...
24. КРАЇНА СОНЦЯ Убивця знахарює під місточком, безокий стереже серця й корони, банкір складає вірші про листочки, поет громаді шиє панталони; повії, співаки, […]...
25. СХІД СОНЦЯ Страшне вино ночей доспілих по вінця в черепі хлюпоче. Буджуся сонний, неспокійний, і місяць чавить мої очі. Та раптом чую: […]...
26. ДО СХІД СОНЦЯ Якби я повірив, що в нашій країні Тепер сходить сонце, та вже не криваве – Росли б мені в грудях […]...
27. При заході сонця Нема за віщо дорікати долі, Літа й літа за нашими плечима. На схилі дня і віку мимоволі Душа стає, як […]...
28. ПЕРЕД СХОДОМ СОНЦЯ – Мамо! Ти мовиш, що в день, В якому я народився, В білих коронах вишень Весняний чар золотився, Дзвінко лящів […]...
29. “Листкові колонові мітри…” Листкові колонові мітри Стрясають росу. Я йду говорити сама З батьками богів. Упало між нами мандаринкою Ваше ім’я, І Зевес […]...
30. РИТМ + Коли йде дві струнких дівчині – ще й мак Червоний в косах – – десь далеко! молоді планети! Пливуть. […]...
31. КЛАДОВИЩЕ Дивляться з неба ясненько срібні зірки; Мають-біліють над могилками хустки. В тих могилках попід чорними хрестами Труни та труни все […]...
32. ВСТАНЬ, ТАРАСЕ, ПОДИВИСЯ Встань, Тарасе, подивися, – Не пізнаєш України: Оновилося Полісся, Лише пісня з полонини! У сім’ї великій, новій, Кайдани старі порвавши […]...
33. “Умру на світанні…” Умру на світанні. В години робочі. Залишу вам ранок І сиву на травах росу. Я й там вас любитиму! З […]...
34. Де задивилися ви, Грації України Ю. К. де задивилися ви, Грації України, в минуле, в майбутнє? чи шукаєте в річці обличчя сонця, чи дожидаєте човен […]...
35. “Не маєш права, рабе, на життя…” Не маєш права, рабе, на життя! – Безбатченку, запроданцю, сексоте… Тебе лякає синьо-жовтий стяг, Свята, в ім’я відродження робота. Боїшся […]...
36. “Чому, сказати, й сам не знаю…” Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт. […]...
37. “Ідуть і йдуть у Києві дощі…” Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця […]...
38. ВІТЕР З УКРАЇНИ Миколі Хвильовому Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – рев! свист! […]...
39. “Так, ми пролог. У вас і королі…” Так, ми пролог. У вас і королі, І шибениці, і церкви, й картини, А ми – лиш проба першої людини, […]...
40. “прощай гаутамо я нині до замку дійшов…” прощай гаутамо я нині до замку дійшов корона спітніла на лобі опалому в дріж на босих дорогах знайдеться мій ликавий […]...