“дідусь з бабусею…”
дідусь з бабусею
під грушею сидить
дідусь з бабусею по грушечці їдять
обоєнько такі сухенькі невеличкі
і груші не глевкі і груші не гнилички
були у них сини
та по світах вони
і доньки в них були
та також відгули
старесенькі сидять
по грушечці їдять
обоєнько мовчать
і наш печальний вік
кладе на них печать
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “два горобці сидять на вежі…” два горобці сидять на вежі купили 100 грам дешевих цукорків розкрили кульок і їдять ірис зав’яз у дзьобиках краще мати […]...
- ОРАЧ Мій дідусь прожив на світі довго справді без відриву од села. В межах круговиду польового вся його дорога пролягла. Щось […]...
- ДИКІ ГРУШІ Дикі груші в лісах на Волині Повесні божевільно цвітуть. Там рої злотокрилі бджолині Медовину беруть і гудуть. А долиною сони […]...
- В казематі (“Понад полем іде…”) XI Косар Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! […]...
- ІІ. ODI PROFANUM VULGUS! Вони сидять серед базарів І продають дрантивий крам, – Нікому непотрібний хлам Перед ними храм краси захмарив. Сидять щовечора, щоранку, […]...
- “Я вірші пишу…” Я вірші пишу вночі в Прокураві, я вірші пишу в татовій хаті, доки сидять під стіною на лаві мої предки […]...
- “О, так осонно соняхи цвітуть…” О. П. Довженку О. П. Довженку О, так осонно соняхи цвітуть І достигають золотаво груші… В цвітінні Ваша обірвалась путь, […]...
- “Ряд хаток, пошарпані, подерті…” Ряд хаток, пошарпані, подерті, Мов старесенькі бабусі похилились; Кіллям стіни затрухнявілі підперті, Щоб од вітру не звалились. О, народе! Чи […]...
- УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка […]...
- МРІЯ У місяць теплий, у зористу нічку, Хотілося б сісти з тобою на призьбі І прясти дружбу чарівним веретнцем. І мальвами […]...
- ФЕОФАНІЙСЬКІ ГРУШІ Пам’яті Галини Кальченко У тої Феофанії, що ніби Була і преподобна, і свята, Весною груші огортались в німби Та бджолами […]...
- ЗЕЛЕНА АБЕТКА У тиші, настояній духом гречаним, напахченій визрілим чаром городнім, сиджу перед дідом на лекції незвичайній у відчиненому лікнепі природи. Дідусь […]...
- “Відлуння дзеркала” відлуння дзеркала нічого не знає про дзеркало нічого не знає про себе але воно про літо знає і про нього […]...
- “Минулося. І вже не треба…” Минулося. І вже не треба. Воно минуло, не болить. Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. І […]...
- “Страшні слова, коли вони мовчать…” Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були […]...
- ДЕМОБІЛІЗОВАНОМУ Ти їдеш додому туди, до Дніпра. Позаду Європа, шалена пора. Ти згадку про неї довіку носи, Повище підкручуй гвардійські вуси! […]...
- “дерево парадоксальності” дерево парадоксальності корінням вгору посаджене росте і десь там під землею на ньому вже спіють квадратні груші...
- ДІД-ПАСІШНИК А. П. Рославському Під яблонню зеленою хлоп’та сидять, А вколо їх меж листями та бджоли гудять, І дід посередині на […]...
- “Чи то було мені, чи снилося мені…” Чи то було мені, чи снилося мені – Синіли груші, груші чи смереки, – Як чорнобривий шлях у срібному вікні […]...
- “На батька бісового я трачу…” На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто. […]...
- ДІДИ Вони сидять, задумані всевіди, На прастарій, обвітреній колоді. Ведуть розмови про колишні біди, Про все, що стало на віку в […]...
- ЕЙФЕЛЕВА БАШТА – Ви не були на Ейфелевій башті? О! – цмокає француз. – Це – дивовижа… Що – не були? Не […]...
- БОЛЬШАК В дощах, у хмарах горизонт, – Усі дороги дощ розквасив. Невже залишимо свій фронт Без хліба і боєприпасів? Сидять машини […]...
- “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
- ВІВЦІ Чудеснії вівці в загоні стоять. Забиті, голодні – паркани їдять. Голодною смертю здихають вони, І трупи їх топчуть голодні брати. […]...
- “Сумні без батька двоє діток цих…” Сумні без батька двоє діток цих. На пагорбах, на вицвілім стернищі Одна пасе козу, друге пасе корову, А мати із […]...
- Я ВАС ЖАЛУЮ Я вас жалую, яблуні, груші, Вас, берези дрижучІ, плачливі, Що на цвинтарі виросли, в глуші, Гробів сторожі мовчаливі. В час […]...
- “Колись ви, мабуть, були красивою…” Колись ви, мабуть, були красивою… Вибачте, жінко, скільки вам років? У вас були очі, як небо, сині І легкі, як […]...
- “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
- ОБЛУДА Якщо це було, то були твої руки, очі були, груди були, були, було… Була буколіка, буйволиці й буйволи, і червоне […]...
- ТІЛЬКИ СПОГАД Він: – Було це так давно, що й родимок на тілі я вже би не згадав: сузір’я їх сумні ще […]...
- В КАРПАТАХ Застиг сріблястий Прут. Карпати, Як зачаровані воли, На роги місяць підвели, Мов хочуть крайнебо підняти. Хитнувсь, хлюпнувсь, розбігся Прут, – […]...
- Ростиславичі Після князя Ростислава Залишилось три сини. Поховаваши батька, з Криму Повертаються вони. Мирно батьківщину ділять, В згоді, і приязні живуть, […]...
- “Весь світ – це музики руда тверда й сувора…” Весь світ – це музики руда тверда й сувора. Руда – повітря я полум’я, вода й земля. В первісній цій […]...
- “Музеї мовчать, увібравши у себе минуле…” Музеї мовчать, увібравши у себе минуле. Картини мовчать, та мовчанням говорять багато. Із столичного гамору, із столичного ритму і гулу […]...
- НЕЗАБУТНЄ Щемливим спогадом вернусь До батьківської хати. Там сад до ганку пригорувсь, Живі ще батько-мати. Там груша при вікні стара І […]...
- Коли тятивою дорога коли тятивою дорога паломництво і танок мандрівник занурює заграву в колодязях хмари у вероніках корінням та польовим димом несе з […]...
- БАЛАДА ПРО БАБУСЮ НА ЧОВНИКУ Бабуся ця книжки читає, Так їх дбайливо обгортає, До полотнянтої торбини Кладе книжчину до хлібини. Які вона в книжках шукає […]...
- ОЛЕНЬ-КРАСЕНЬ Олень-красень над кручею Несе писанку між рогами: Писанка небо покотилася, Упала у човник місяця. Ходить хвоя навшпиньки, Кладе палець на […]...
- СУЧАСНИЙ ТИП Отакий егоїзм: “щоб і я, і сім’я, ще й лишилось для внуків… А що навколо – муки, Стільки розпачу, ям… […]...