ПРОКИНЬСЬ НАРЕШТІ
Олександрові Сизоненку
Народе із трипільських
запорогів,
Древніших за святий Єрусалим, –
Та скільки ж можна
на чужих пророків
Молитися,
не вірячи своїм?!
Невже ти, сивий.
хрещений на криці,
І досі віриш, як дитя, – у сон,
Що прийде хтось
у царській багряниці
І принесе тобі Новий Закон?
Чи задля того всі гріхи за тебе
Спокутував
Розп’ятий на хресті.
Аби чекать, щоб
Він зійшов із неба
Ще й хату твою власну підмести?!
І, замість того, щоб йому навзаєм
Воздати за старждання і жалі,
Ти в капустах зіщулився,
мов заєць,
На власній з діда-прадіда землі.
Вставай та вижени співців нікчемних,
Які вже так зарюмсали тебе,
Що коли кури не склюють знічев’я,
То кіт, їй-бо, у попіл загребе!
Та клич Шевченка крізь
облуддя голе
Обрізаних указів і повчань,
Та просвіти себе його глаголом
І, зрештою, самим
собою стать!
Повстань державо
врівень високостям,
З глибин Трипілля,
як з води й роси,
Щоб, зачудований козацьким зростом,
Запрагнув світ
до тебе дорости!
Related posts:
- “Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...
- “Мороз вже збився з ніг нарешті…” Мороз вже збився з ніг нарешті, усе чорніша чорнота. І поміж стовбуром черешні і снігом відстань вироста. Штрикне синичка гострим […]...
- “Світ нарешті до краплі зібрався в мені…” Світ нарешті до краплі зібрався в мені. Був колись я у нім, як листочок на вітті, Та дозиметром став у […]...
- “Прийшла! Таки прийшла нарешті…” Прийшла! Таки прийшла нарешті! А я вже думав, що минеш ти Мене в мойому барлозі! – І знову став я […]...
- ФАТАЛЬНА ПОМИЛКА Світе, якому ти богу молишся на самоті? Нитка життя людського рветься в путі. Нитка життя пропаща… Відстань така близька – […]...
- “Колись давно тобою марив…” Колись давно тобою марив, та розлюбилися чомусь твоїх очей тумани карі і охололии попіл уст… А в згадці, радістю повитій, […]...
- РАЙЦЕНТРІВСЬКИЙ КАЙФ Глухий готель, німа кімната, брусочок сиру на столі, і пляшка, щойно розпочата, і дощик при віконнім склі. Нема з тобою, […]...
- “Земле рідна! Мозок мій світліє…” Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподівання і мрії У життя вриваються моє. Я живу […]...
- ЗАПОВІТ Коли помру, то спаліть моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку, і зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із […]...
- ЯКЕ НАМ ДІЛО ДО ТОГО? Яке нам діло до того, Що дикий злюка козакує? Аби не руйновав добра мого, А ближнього нехай собі руйнує, Яке […]...
- СТУКАЧ …ав …ив …ів …ав би …ив би …ів би той того той того той того товаріщ майор коли мій колєга […]...
- “Ніхто не забутий…” Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. І доки є пам’ять в людей […]...
- “Ти – мов галактика. До того ж – чорноброва…” Ти – мов галактика. До того ж – чорноброва. Ти – мов галактика. До того ж-у вінках. Така близька у […]...
- ВОДОДІЛ Стають далекими, найдальшими… незримими… Та й чи були вони, чи називались зимами! З гори котились комельгом, розтанули сніги мої, йменовані […]...
- 1941 Ты, что хлеб свой любовно выращивал, Пел, рыбачил, глядел на зарю. Голосами седых твоих пращуров Я, Россия, с тобой говорю. […]...
- (ЗАМОК) Прогулянка кіньми – велика приємність. Та нам зостаються лиш кухні в задвірках сецесій – просторі прокурені гнізда, де гори немитого […]...
- БАЛАДА ВІРНОСТІ Всім удовам війни присвячую Застогнало, заплакало – Чи сова, чи вдова? Покотило байраками. Задиміла трава. Недобілене около… Щітка випала з […]...
- Мати милосерда! Мати милосерда! Ты єси ограда, От лютаго врага злаго Храниши мя всегда. Он, лютый, рыкаєт, БЂдна мя хищаєт. Скоро, скоро […]...
- Якщо тебе засмучує мій вік Якщо тебе засмучує мій вік, Комплексувати з того я не стану, Бо стільки років має чоловік, Якого віку має він […]...
- FINALE По тисячу поцілунках, Ще й ще по одному, Цілував тебе б я, серце, І не кидав дому. Що один солодкий, […]...
- “Палають вогнища і стеляться дими…” Палають вогнища і стеляться дими, І пахне гірко – що перегоріло, Опало, зшерхло що… переболіло, Лиш погар… попіл… переддень зими....
- СІЛЬСЬКА ІДИЛІЯ (Осінні роздуми літнього односельця) Десь там прогрес, а тут старе болото, Лишень густіше – з-під важких коліс, І я вже вріс, мов ясен коло […]...
- ДЕВ’ЯТА СИМФОНІЯ (Монолог) Вогню! – Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о, світе мій терновий, В обійми сонячні! Як […]...
- МОЛОДЯТА Після свайби каже Рая: – Проти мене, Грицю! Я від тебе приховала одну таємницю. Я про це раніш боялась навіть […]...
- “Спасителем чи сином необнятим…” Спасителем чи сином необнятим у Чорнім лісі приспані вітри? Я знаю, моя мила, ти була там. Це ти тоді промовила: […]...
- “Без тебе світ – це тьмавий морок…” Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем […]...
- “МАЙН ЛІБЕР” Ніхто ні хусточкою не махав, і не казав ніхто “прощай”, коли мій поїзд від лісів і трав мене відвозив у […]...
- “Ні, зорянице, злотом і рубіном…” Ні, зорянице, злотом і рубіном Ти не скрашай ясних своїх перстів: Ще того персня майстер не зробив, Щоб був тебе […]...
- ДРУЖИНА ДИПЛОМАТА Нехай на душі гризота Чи просто засумувалося по дому, Дери в привітній усмішці рота, Не зіпсуй чоловікові прийому. Поклон в […]...
- ВЕРХОВИНО Верховино, світку ти наш! Гей, як у тебе тут мило! Як ігри вод, плине ту час, Свобідно, шумно, весело. Ой […]...
- За розкішним притоном брудної як світ арагви за розкішним притоном брудної як світ арагви тінь стола одинока чи попіл загублених магів жовте право на вітер де бритва […]...
- “Ще під інеєм човен лежав без весла…” Ще під інеєм човен лежав без весла, Ще не скреснув мороз, далина не воскресла – З того боку снігів задиміла […]...
- DAS EWIG WEIBLICHE Я – земля, сповнена ласк, щедра своїм багатством. Тепло моє – життєдайне. Черпай із нього, мов воду цілющу, мужність, силу, […]...
- Можна можна ще певен час видимістю себе од смерті рятувати так мертве сонце дивиться у зелену воду і слухає шелест її […]...
- ЗРАДЖЕНА МРІЯ Я всесвітня Мрія, Я Діва Марія, Любов і Надія. Породила сина Від Духа Святого (що кому до того?) Люлі мій […]...
- “Мороз ударив – листя обпалив…” Мороз ударив – листя обпалив. На травах іній заіскрився біло. Згадаю ту, яку колись любив, І усміхнуся спогадам несміло. Жар […]...
- КІНЧАЮСИ Кінчаючи цієї книги співні, п’янливі сторінки, не думай, друже, що у них я горіти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, […]...
- ПРОЛОГ ДО СПОГАДІВ У спогадів на дні, як в зяючому кратері, Бушує попіл, виє тишина. Я згадую прозорі руки матері. Вона живе. В […]...
- “Живемо у далеких містах…” Живемо у далеких містах. Вже поля западають під пам’ять. Мушу щодень творити тебе з клаптиків згадок непевних. Спорожніло кругом життя […]...
- “З-за Дніпра он сонечко встає…” З-за Дніпра он сонечко встає, Як і вчора чисто-пурпурове… Дякую, що ти на світі є, Сонечко моє, моя любове. Вже […]...