“Мороз вже збився з ніг нарешті…”

Related posts:

1. “Мороз ударив – листя обпалив…” Мороз ударив – листя обпалив. На травах іній заіскрився біло. Згадаю ту, яку колись любив, І усміхнуся спогадам несміло. Жар […]...
2. ДІД МОРОЗ Дід Мороз не раз мені Снився серед ночі: Щоки в нього крижані, Із льодинок очі. Дід Мороз лише дихне – […]...
3. МОРОЗ НА СТЕКЛАХ На окнах, сплошь заиндевелых, Февральский выписал мороз Сплетенье трав молочно-белых И серебристо-сонных роз. Пейзаж тропического лета Рисует стужа на окне. […]...
4. “Ще не мороз, ще паморозь, мов дим…” Ще не мороз, ще паморозь, мов дим, Іще трава пругка і соковита. Та “я не буду більше молодим” Уже дзвенить […]...
5. РІЗДВЯНИЙ МОРОЗ Повечоріло вмить… На сході зірка зійшла блакитно-біла… Диво див!.. Шмигне на белебені вітер зрідка, мороз над комином посріблить дим… Як […]...
6. “Мороз лютує, і сніги метуть…” Мороз лютує, і сніги метуть, І на душі, і в світі каламуть. Нові вожді, нові поводирі, Нове тисячоліття на дворі. […]...
7. “Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...
8. МОРОЗ Ти стоїш, одержимий рухом; За тобою – борців ряди. Ясновидче, могутнім духом До звитяги веди, веди! Ти скеровуєш юнь, повсталу […]...
9. ВЕСТЕРН Ти дивився цей фільм у казармі де дихала сотня ротів краплі поту сюжет на зразок політичного детективу після вечері це […]...
10. “Повториться із кокона мотиль…” Повториться із кокона мотиль, І сміх, і колір золотої рожі, І навіть біль мій, потаємний біль, У серці іншім повторитись […]...
11. “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...
12. ПРОКИНЬСЬ НАРЕШТІ Олександрові Сизоненку Народе із трипільських запорогів, Древніших за святий Єрусалим, – Та скільки ж можна на чужих пророків Молитися, не […]...
13. “Україна садить карптолю…” Україна садить картоплю: Оре поле дідівський плуг, Традиційне і допотопне Мов застигло довкруг. Де забули старі оселі Скільки їм вже […]...
14. “Світ нарешті до краплі зібрався в мені…” Світ нарешті до краплі зібрався в мені. Був колись я у нім, як листочок на вітті, Та дозиметром став у […]...
15. ЛЮДСЬКІСТЬ П. Тичині Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем. […]...
16. Пам’яті С. Ч Ще слово не прочахло на губах, ще змах руки, що раптом обважніла, застряг в повітрі, а несмертний птах вже випурхнув […]...
17. “Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...
18. ЛЮДИНА І НІЧ Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! Гармата – бух! І горобці – ура! Розквітли океани малинові. Півлюдства […]...
19. САМОТНЯ ЛАСТІВКА Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така […]...
20. “Я вижив тут, і я тобі віддам…” Я вижив тут, і я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть над нами, й […]...
21. “За нашу днину я тобі віддам…” За нашу днину я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, й це […]...
22. “Прийшла! Таки прийшла нарешті…” Прийшла! Таки прийшла нарешті! А я вже думав, що минеш ти Мене в мойому барлозі! – І знову став я […]...
23. БОЛЬШАК В дощах, у хмарах горизонт, – Усі дороги дощ розквасив. Невже залишимо свій фронт Без хліба і боєприпасів? Сидять машини […]...
24. “В борги, як в твань, все глибше загрузаєм..,” В борги, як в твань, все глибше загрузаєм І вікна віри гаснуть все, як поночі… Невтішені вчорашнім урожаєм, Надіємося знову, […]...
25. СМОРОДИНА Моя сестричка – як синичка – тАк вже смородину зриває, мов кожна гілка – таємничо сумного чорта колихає. І я […]...
26. ДУША ЦЕРКОВЦІ Душа старої церковці Ходить між буками, Гребе на горбі, на згарищі, Чи не лишилося щось З мосяжних хрестів, Якийсь уламок […]...
27. “Все ж озирнувся ліс…” Все ж озирнувся ліс – я вже й не кличу – спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось погладив […]...
28. Серед зими я вибрався в мандрівку Серед зими я вибрався в мандрівку. В дорозі мерз – не дивина. А в поїзді додому загрівся і забув, що […]...
29. МАЧИНКА Мороз вже сивий доцвітає, Вже день од холоду закляк, А тут, де падолист витає, Між листом жовтий сяє мак. Мала […]...
30. РОЗРАДА Все, що снігопад насипав за ніч, На шляху прим’яв знов рух коліс, Величаво в сніжному мовчанні Височіє край дороги ліс. […]...
31. “І знову цілу ніч верзлося…” І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І […]...
32. ЯЛИНКА Далекі дні, похмурі дні Розвіялись, як дим. Та не забудь тих днів мені, Коли я був малим, Коли у панському […]...
33. “Ніде нікого. Тиша золота…” Ніде нікого. Тиша золота. Осіннє поле спорожніле й голе. Недавно тут гойдалися жита, Тепер стерня лелеці ноги коле. Холодний день. […]...
34. “О, як багато я в собі згубив…” О, як багато я в собі згубив І як багато загубив у інших, Коли писав такі холодні вірші Про те, […]...
35. ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА. 1773 зображення пилу стоїчно нагадує пил: це майже потреба – приречену землю топтати. окраїна листя така ідилійно картата, аж місце розплати […]...
36. “Дух наш пречистий, дух наш народний…” Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І […]...
37. “Світанок за вікном такий чутливий…” Світанок за вікном такий чутливий, наче Дмухнеш – і він ураз повернеться в пітьму. А вітер в димарі регоче, виє, […]...
38. КОЛИМСЬКА ВЕСНА Посвітлішали хмари, зігріті весною, І над горами гливий туман посвітлів,- Вже й колимська зима не здається страшною, Зм’якла сила її […]...
39. “Засяє день, і сутеніє…” Засяє день, і сутеніє. Сніги, як килими, лежать. Вітрець знемігся, тихо віє. Якийсь лісочок манячіє В далечині. Санки біжать. Якесь […]...
40. “Маятник натомився…” Маятник натомився. День, ніч, Літо, зима – Дебелу тишу гойдай, гойдай, Маятник дихає, як ранений. А чом я не чув […]...