ПЕРЕДВЕСНЯНЕ
Сирітство простору,
в якому ворон кряче,
ділилось гострими
крильми навпіл, неначе
від того додавалося тепла
усій землі, де сутінь залягла,
змаливши все,
розмивши обрис лісу,
сховавши всіх за снігову завісу,
що тільки й чуть, як кличе птах небесний
свою луну, весняну мить воскреслу.
І я йому у відповідь кричу,
що слідкома
за подихом лечу!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ЦЕ ЧАРІВНЕ СЛОВО “ЗАВТРА” Від звуків у небі лишаються смуги – вони так повільно за вітром летять… Ген – голуба туркіт, он – щебет […]...
- ПЕЧАЛЬНА ІСТОРІЯ З ПТАХОМ Білий птах заблудивсь серед ранньої хвищі, Загубивши і клин, і дорогу свою. А братове його подалися повище, Понад хату лиху, […]...
- ДО ЗІРОЧКИ Ніхто не винен. Тільки час. Між нами довгі коридори. І вже не порятують нас Ні адвокат, ні прокурори. Час – […]...
- СЛЬОЗА ДО МАТЕРІ Птах наздогнав мене. Я поспішав до мами. Авто хрипіло із останніх сил – На мамин сон летів. Дороги стало мало […]...
- “День риштований шелестом лісу…” День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...
- АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...
- КОНИ ПРИВЕРЕДЛИВЫЕ Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю Я коней своих нагайкою стегаю, – погоняю, – Что-то воздуху мне мало, ветер […]...
- “Гора кличе. Але то жінка…” Гора кличе. Але то жінка. Скільки на ній квітів.., а в прірвах золота, що болить і не встигає побути болем […]...
- “Заінилось, посивіло, збіліло…” Заінилось, посивіло, збіліло… В саду лежить притишена зима. Заколисати хоче душу й тіло, А душу й тіло пломінь обійма. Бо […]...
- V. НЕЗАКІНЧЕНА СИМФОНІЯ ШУБЕРТА Я звусь Франц Шуберт. Я вам зараз поясню, Чим марю уночі, чим невсипуще сню, Хоча запитую себе самого сам: Чи […]...
- КОЛІЗЕЙ Між бутафорій, павутиння, пилу неслава й слава в мирі ужились, сховавши за оздобу, як могилу, те, що сміялось-плакало колись. А […]...
- “Які щасливі очі у казок…” Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає. […]...
- ТИ ПИШНУ КОСУ РОЗПЛЕЛА СВОЮ Ти пишну косу розплела свою – Нараз війнули пахощі на мене Прив’яле сіно і трава зелена. Ти пишну косу розплела […]...
- ДІД МОРОЗ Дід Мороз не раз мені Снився серед ночі: Щоки в нього крижані, Із льодинок очі. Дід Мороз лише дихне – […]...
- СЕРЦЕ, ПРОБИТЕ СТРІЛОЮ Смішить моїх друзів наколка моя… Людиною ставши старою, Я всім простягаю коротке ім’я І серце, пробите стрілою. Ой що я […]...
- “Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…” Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і […]...
- БАТЬКІВЩИНА Щастя п’яне, що маємо часом – це мить, не більше… Є до крові святе, що проносим щомиті у собі; І […]...
- СЬОГОДНІ 1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – […]...
- “Птах, що дарує мені висоту…” Птах, що дарує мені висоту, пес, який вірить в мою доброту, дерево, щедре на зрілі плоди, в пальцях розімкнута ніжність […]...
- ЩОСЬ ЗАБУЛА Я щось забула, я забула щось… Про що? Про що? Сама себе питаю. Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
- Я щось забула, я забула щось Я щось забула, я забула щось… А що? А що? Сама себе питаю Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
- “Так просто все: напишеш каяття…” Так просто все: напишеш каяття – І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз – І все […]...
- “Проводжають гуси журавлів…” Проводжають гуси журавлів Поглядом презирливо-лінивим І заходять ночувати в хлів – Кожне почувається щасливим. Повні вола. Теплий супокій. Ні тривог. […]...
- ЧЕЧНЯ Знов Москва розпинає народ, Що повстав за державу свою, Знов закутих в залізо заброд Зустрічає чеченець в бою. Двоголовий орел […]...
- Заозерье Заозерье, где тишь,- Как хочу я туда. За оконцем чуть слышно Скрипят провода. И листвой у крыльца тихо вечер шуршит, […]...
- МОРЕ Воно, відвічно шепчучи, ряхтить І, раптом набухаючи, з розгону Юрму печер затоплює бездонну, Аж поки чар Гекати відлетить. Чи прийме […]...
- МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО Виростає кричма слово, наче півень на тину, і лякає лунко знову гомінку самотину. Перекинься карим зглядом через хмизяні дими, весняну […]...
- МОГИЛА НЕВІДОМОГО СОЛДАТА Не пляс Етуаль – площі Зірки, Де шум не стихає й на мить, В могилі, Обдурений гірко, Солдат Невідомий лежить. […]...
- РИТУАЛ Вода сама – і лябіринт, й арбітр, Який – світи – з долонь, як помідори. Свідомість – раптом – велетенські […]...
- РІШУЧІСТЬ Довгі крила – з очерету – розгортаються до лету: птах, що імені не має, із покою вилітає. Я візьму до […]...
- Немає гіршої образи Немає гіршої образи, Немає більшої біди, Коли любов руйнує зрада. Кричать? Кому? Тікать? Куди? І тільки виплакавши очі, Якщо душа […]...
- ДЕРЕВОРИТ Зачинене вікно. Дереворит Із контурами сірого пейзажу. І шахівниця вимощених плит. І гнізда ватри, схожої на сажу. І чорна туга… […]...
- “Озирнулись маки: що таке…” Озирнулись маки: що таке? Вітер крикунв макам: утікайте! Голови червоні пригинайте І тікайте, бо воно таке! Потолоче, витолоче, вимне, Гляньте: […]...
- БІЛА СИМФОНІЯ Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як […]...
- Загадки та відгадки. КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі. Нам тієї тарілочки Чому не любить – Хорошая, золотая […]...
- МАЗЕПА IV Був день за вікнами такий, Коли сидіть в кімнаті жалко: Блискучий, тихий і лунких… Над нерухомим білим парком Тремтіла синь, […]...
- “Ти уся, як у сяйві, ішла…” Ти уся, як у сяйві, ішла… Ти ішла під каштанними свічами… І твоє запізніле освідчення: – Я була в тебе […]...
- 1 1 Це було давно-давно У карпатськім краї, Ще коли літали там Лебедині зграї. Диків, лисів і кізлиць Множество ходило. Спав […]...
- “Мой черный человек в костюме сером…” Мой черный человек в костюме сером!.. Он был министром, домуправом, офицером, Как злобный клоун он менял личины И бил под […]...
- “СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ ВІДПАЛЕНІВ…” Серпневий день відпаленів, Розлив довкіль тепло – Гіркавим духом полинів Над степом потягло. Полин-гірчак, полин-бур’ян, Пахучая трава, Аж серце гоїться […]...