НАДВЕЧІР’Я

Напоєна вогнем, насичена паланням,
зависла над селом підхмарена блакить,
поширшала, мов звук, вечірня мить зростання:
женеться вгору тінь – її не зупинить.

І збільшена бджола свій лет дзижчанням ширить,
і ворон на біду ув оці почорнів,
прокреслив чорне “кар” розірваним пунктиром,
мов нитку простьобав на сизім полотні.

І тягне череда в село духмяну хмару,
дійниці аж гудуть, розпечені за день,
ще мить – все спалахне, бо шибки повні жару,
все піде під вогнем, все витлиться упень.

Чи ж варто наживать і множить зайве збіжжя,
щоб підживлять щодня пожежу хижівну?
Живи, як і живеш, – відкрито все навстіжжя,
щоб, як росина, міг на сонці спалахнуть.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

НАДВЕЧІР’Я Напоєна вогнем, насичена паланням, зависла над селом підхмарена блакить, поширшала, мов звук, вечірня мить зростання: женеться вгору тінь – її […]...

“Жабиний хор не дасть собі спокою…” Жабиний хор не дасть собі спокою, Стави дзвенять, стави дзвенять – гудуть: Не комишем вони, не осокою, – Позаростали струнами, […]...

“Колись і ми впадемо під хрести…” Колись і ми впадемо під хрести… Але допоки це життя нести – Люби його у проявах усіх, Люби ці сльози […]...

“Понад кочів’я років опустілі…” Понад кочів’я років опустілі, По вигорілих пам’яті слідах Несе нас у напруженому тілі Нестримний, атомний нутром – літак. Літак, чи […]...

СВЯТО Запрошує гостей на обійстя калина, вдягнувши в китиці багрові жовту плахту. І гості йдуть крізь листя безпросвітну зливу в пошиті […]...

“Погинь у полум’ї борвію…” Погинь у полум’ї борвію, Але палай, щоб не погас! Щоб я, новітній Єремія, Оплакував твій чорний час. І в гойну […]...

БРАТОВІ ДМИТРОВІ, ЯКОГО ЗНАЮ З РОЗПОВІДЕЙ Брате, холодом бузковим змальовано шибки, і щебечуть загадково красномовні ластівки. Нині пустка спить у хаті, розметавшись на всю шир, засвітивши […]...

БЕЗ ВИГАДКИ Перекреслить ластівка крилом день за вікнами. Ніч дощами вмиє шибки, витре вітром… Що про осінь оцю собі я у пам’яті […]...

“Іржавіють ключі від нашої господи…” Іржавіють ключі від нашої господи, де всі кутки злились у спільний день відходин, де черствіють шибки і струхлявілі сходи ведуть […]...

Розпечені барви розпечені барви полотен домотканих на столі на стінах невидимі пальці на струнах мосяжних ранять торс бандури вітер давнин на крилі […]...

“Це фото * він вибрав за день чи за два до…” Це фото * він вибрав за день чи за два до… І потім – у траурній рамці, під склом, під […]...

НА ПІДКАРПАТТІ Паруюють гори. У ранковій млі Бредуть смереки, прохолоди повні. Овальне сонце красні, буйнокровні, Проміння стеле по лункій землі. Як тихо […]...

“Дорого, доріженько з отчого краю…” Дорого, доріженько з отчого краю, завіяна снігом, що й сліду немає… Торохнеш бідою, зведешся стовпом, зітхнеш під п’ятою скрипучим мостом. […]...

“Є в осені невидима межа…” Є в осені невидима межа між пишною красою і старінням. Ось коник на стеблині заіржав і перескочив стежечку нерівну. Ще […]...

“І знову цілу ніч верзлося…” І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І […]...

“Все ж озирнувся ліс…” Все ж озирнувся ліс – я вже й не кличу – спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось погладив […]...

НІЧ НА ХОРТИЦІ Мережу срібну сипле Дніпрельстан В приборкане Славутне кипіння. Опівночі клубочиться туман, На Хортиці встають мені видіння… За частоколом збились курені. […]...

“Букети із шипшини…” Букети із шипшини увечері біля клубу – рожеві пелюстки хлопці голублять а восени липі де-не-де самітня квітка спалахне розпашілі весілля […]...

ПРУССАК Від неплідних піль, сиротливих скель До хвилястих нив, затишних осель Крізь боїв дими, крізь вогні атак Переможно йшов навісний пруссак. […]...

“А нині на вулиці я заточивсь…” А нині на вулиці я заточивсь, Схитнувся, як від удару. І ніби ж горілки не пив – розучивсь, Й не […]...

ДО МУДРОСТІ Тим, хто дарує людям Вічну Мудрість книг – присвячую. У тиші Храму, де живуть слова І мови, й пісні рідної […]...

НА УЗЛІССІ Відхилялось чисте небо – жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт. Дивно нам […]...

КРИНИЧНИЙ ДЕНЬ Криничний день як для почину відкрив джерела ворухливі, і вісник сонячної зливи квапливо крила золотив. Поклавши відтінь самоти на тихе […]...

“На срібнім денці тишини…” На срібнім денці тишини лежали круглі зерна сміху, і навалились на тини химери реготливих віхол. Вже відсміялись, знемоглися… Дивились порожньо […]...

ЛИСТОПАД Мідь тоншає, шерхльована вітрами, широкий звук летить над головами, що ледве й чуть, як цвяхи золоті пришпилюють розковзані путі – […]...

АВТОПОРТРЕТ Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи не відбере у мене цеї миті. Над садом білим пурпурове коло жахтить […]...

“Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…” Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і […]...

“Гукнула далечінь осіння…” Гукнула далечінь осіння, А ліс лункий стояв, мов храм, Возвівши готики склепіння. Від рани зашивався шрам Цвірінькотом, джмеля басоллю, Ледь […]...

“Маятник натомився…” Маятник натомився. День, ніч, Літо, зима – Дебелу тишу гойдай, гойдай, Маятник дихає, як ранений. А чом я не чув […]...

“Стукають краплини золоті в шибки…” Стукають краплини золоті в шибки, лопотять двокрило вікна на боки. У струмочку тихо блискавка цвіте, листячко ж у неї, видно, […]...

СТОПЧАТІВ В моїм Стопчатові нові сади ростуть, Нові хати, нові родини й покоління, Хоч тут історія текла, як люта ртуть, Не […]...

“Спорожнілі пляжі…” Спорожнілі пляжі, Посмутніла даль. Вицвілі пейзажі І легка печаль. Море сумовито День і ніч шумить. Проминуло літо Як єдина мить....

СЕРЕД ЛІСІВ Долівка вистелена зіллям, Дубові стіни, рушники. У вікнах клен полоще гілля, І сосни стукають в шибки. А на світанку – […]...

ЦИГАРКА Ох, як буває інколи!.. Вночі прорветься небо, ллє безперестанку холодний дощ… На сході хтось ключі украв од сонця – не […]...

ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в […]...

“Під вечір виспів благодатний день…” Під вечір виспів благодатний день, Налитий сонцем, мов бджолині соти. Він був як рік (коли сидиш як пень), Він був […]...

“Звичайна собі мить…” Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, […]...

“Страшний калейдоскоп: в цю мить десь хтось загинув…” Страшний калейдоскоп: в цю мить десь хтось загинув. В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин. Розбився […]...

ФОНТАН Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, що розсипав п’янкий дурман і шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей […]...

“Шляхів нікому неналежність…” Шляхів нікому неналежність, очей навстіжна жагота: обмежить обрієм безмежність, щоб розпізнать свої літа. Вгадавши мітку на відтинку, душа мандруюча спішить […]...

Related posts: