ЕВАКУАЦІЯ

Був день, що ні змісту йому, ані форми,
зрівнялась з землею розбита платформа,
і потяг розмивчатий парою жбухав,
колеса гриміли об рейки над вухом.
На обшир дощу розбухало все тіло,
і чути було, як у нього вганяли
важкі вухналі, прибиваючи шпали.
Блукаючи плач, перебарвлений в біле,
притулку шукав у вустах спорожнілих,
і пахла, як завше, наївна жоржина,
протиснувшись запахом в диму щілини.
І праглося покликом кликнути:
– Мамо!
Що діється з нами? З твоїми синами? –
Квадратним став м’ячик,
хоч плач – він не скаче!
Облизують глобус дві снасті собачі:
рипить він,
зіржавлений в довгій мандрівці,
аж місце затерлося нашій домівці;
та тичеться пучка в мальовані води:
– Отут наше “дома”, тут сонечко сходить…
Там сонях цвіте, як стільник – повен меду… –
А глобус кружляє. І важко те вгледіть…
І важко збагнуть, що гудуть “месершміти”,
що ми не дорослі, а вже і не діти.

(3 votes, average: 3,00 out of 5)

“Вимите тіло – з води…” Вимите тіло – з води – рипить під руками, мов яблуко… І солодка вода стікає на брови, у напіввідкриті вуста, […]...

НУРТУЄ ПІДЗЕМНЕ Нуртує підземне джерело (а докопатися важко) уста горять спрагою (а докопатися важко) безодня страшить пусткою (а докопатися важко) очі палають […]...

№48 і наснилось мені я на острові наче щось бреде в тумані і за островом плаче спис зіржавлений там під ногами […]...

ВЕЧІРНІЙ ЧАЙ М’яко чекає чай, і взагалі вечір на наш одчай зам’яко ліг. В нашій зимі взамін століть землі взяти зірниць близінь […]...

ЗАЖУРИЛАСЯ БАБУСЯ – Ти чого так зажурилась? – Запитав старий стару. – Ох, узнати б, де те місце, На якому я умру… […]...

СТАРІ БУДИНКИ Завтра їх не буде. Загудуть, Загуркочуть, загримлять машини, І здригнуться потемнілі стіни, І, здригнувшись, важко упадуть. Завтра їх не буде. […]...

Є місце де вода не приживається є місце де вода не приживається гаряча цвіль не втримує слова як чорний танець гордого китайця його печаль по череву […]...

Не зимою не синім виляском не зимою не синім виляском сином виразки крони й кореня перестрибнути або вирости місце каменя місце комина обриваючи тіні липові […]...

“Мандрує день за літніми вітрами” Мандрує день за літніми вітрами. Поля… Поля… Не видно ні душі. Село з долини дзвонить криницями, і шарудять пошерхлі комиші. […]...

“Я думаю, як і чиню…” Я думаю, як і чиню, Але скажи, хіба це горе, Якщо це горе неогорне В своїй сльозі я розчиню? Мій […]...

СОПІЛКА Ти важко підняла повіки – цвіла соняшникова жовть, і перейшла моя сопілка в живу калиновую плоть. І я вже мав […]...

6 Чатують в глибині мої гачки, Де карасика-невловимка бродить… Поназбігались стрілочки-мальки, Коли я опустив долоні в воду. Довірливі, клюють мої пучки, […]...

ПОКЛІН. Співанка Гей, по горі по високій тройзіль постелився; З України до дівчини козак поклонився. Поклонився козаченько з коня вороного: “Нагадай си, […]...

“Вжитись важко, мов крило у небо…” Вжитись важко, мов крило у небо, Чи в хвилі роздратовані – весло В настійливу і нелегку потребу: Родиться в слові, […]...

ВІРНА Зашуміла дубровонька, листом зашуміла, Затужила дівчинонька, серцем затужила. Тужить нічку, тужить нічку, тужить і день білий, Бо із війни за […]...

“У дзеркалі вогню відбилась ген ріка…” У дзеркалі вогню відбилась ген ріка, у пам’яті його цвіла найперша іскра. Та блиск молодика, що крейдою стіка, нагадував мені, […]...

“Ми прив’язані міцно до телефонів…” Ми прив’язані міцно до телефонів, що не можемо роз’єднатись, притягнуті поглядами, що не можемо їх відвести, Ми, зустрівшись, сплітаємось міцно […]...

“Умре муж велій в власяниці…” Умре муж велій в власяниці. Не плачте, сироти, вдовиці, А ти, Аскоченський, восплач Воутріє на тяжкий глас. І Хомяков, Русі […]...

ОДА ДО КАФЕ О. Л. Вороневичу I о, тепле місце відпочивання тіла, де можна розвісити мокрі полотна шкіри, висушити на вітрі сухих але […]...

В казематі (“Мені однаково, чи буду…”) III Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на […]...

“Після нудних дощів…” Після нудних дощів Так засяяв сніжок іскристо І мороз так запах душі – Крізь далекі літа дитинством: Бачу – сонце […]...

“Важко прокинутись і піти…” Важко прокинутись і піти в ранок похмурий. “Де мій коханий?” – питала ти сторожа мурів. Вічна сторожа, звісно, не спить. […]...

“Я тій сльозі сказав: не йди…” Я тій сльозі сказав: не йди. Я тій сльозі сказав: сиди. Сиди, не плач, моя сльоза, Сиди, не плач, як […]...

“І невагомі, і прозорі…” І невагомі, і прозорі, Умиті вітром небеса Бувають у людському горі, Немов диявольська яса. Незрозуміла туга в серці, І важко […]...

УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕВ Бубнявіють думки, проростають словами, Їх пагіння бринить у завихренні днів. Цілий тиждень ходжу і живу між левами, Недаремно і місто […]...

“Із лану вигнаний колоссям…” Із лану вигнаний колоссям, Кукіль пригнувся до землі. Пожовкле листя заплелося В уклін стебла, як змії злі. Йому не шле […]...

ЯК БРАЛИ ДЗВОНИ Ранком, як стало лиш світати, Прийшли під церкву царські слуги. Як стали дзвони забирати, Понісся плач жалю і туги… Так […]...

12. КАЛІЦТВО Піл дощаний замість ліжка. В ганчірки повита ніжка Йвася. Тихо плаче ненька: “Ох, синочку мій маленький, Муко ти моя. Винна […]...

“Бути Колумбом важко…” Гей, нові Колумби… В. Симоненко Бути Колумбом важко… Як важко взагалі першим – чесним і благородним Для світу ти відкриваєш […]...

“Ти плачеш?” Ти плачеш? Плач і забувай. Хай сохнуть потихеньку сльози. По вкритій злиднями дорозі, Мов птах безпечний, заспівай. Надійде лихо – […]...

ВОЗОВИЦЯ Що ж, запрягай корівок, Трохиме, пора вирушати! Хмар порідшало, тільки на грецькому темно ще. Як же Всім дощі ці увірились! […]...

УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ Нi, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля iз нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним рiч розмовляти! Хай […]...

“Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу…” Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу І станеш листувать стрічки тих скорбних дум, То, може, на душі […]...

“Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...

“На полустанку вікна світяться…” На полустанку вікна світяться, Сміються, плачуть солов’ї. А навкруги, бліді від місяця, Лежать поля, стоять гаї. Безлюддя. Спокій. Аж не […]...

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не […]...

“Тяжко-важко вік свій коротати…” Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко […]...

ПЛАЧ ПО СОВЄТСЬКОМУ СОЮЗУ Демонстрація лівацька. Скрізь горить кумач. По Совєтському Союзу, гей, лунає плач. Ой ридає і волає компартійний туз: – Почіму ти […]...

ДЯКУЮЧИ ВЛАДІ Шлях по ямах, по боргових, Хоч в осінньому золоті. В нашій спальні, як в моргові, – Спиться в свіжості, в […]...

“І де ми сили беремо…” І де ми сили беремо, Тягти віки своє ярмо, Ворожі сльози утирати І посміхатися крізь грати? Свистять над нами батоги, […]...

Related posts: