ЧЕРЕЗ ЛІС

З оленкою в руці сидів я на узліссі:
метелики цвіли, снувала мурашва,
світилася трава, і промені навскісні,
лунаючи, ішли крізь чисті дерева.
На вічній глибині, у серцевині ока,
як насінина лун, ще жайворон тремтів,
у м’якушах хмарин дощу тугі волокна
сукались і плелись, як невід, із вітрів.
Лети, хутчій лети, оленко тонкокрила,
метелики, цвітіть, оздоблюйте життя,
проходжу поле я, немов пройшов горнило,
за мною слідкома лункі листки летять.

(3 votes, average: 2,33 out of 5)

“Через луки й урвища, через переліг…” Через луки й урвища, через переліг, Ех, пущу я коника – свій зухвалий сміх, Золотая гривонька аж на небокрай. Погуляй, […]...

“Через душі, мов через вокзали…” Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...

“Через поле стежка до села…” Через поле стежка до села, А навколо – океан пшениці. Добре йти з думками наодинці У краю, де молодість пройшла. […]...

“Кульбабо пам’яті, таке зелене поле…” Кульбабо пам’яті, таке зелене поле, так широко, аж боляче мені. Мов ртуті стовп, піднявсь по губи голос, аби здмухнуть пушинки […]...

“Що хулою протяга хвала…” Що хулою протяга хвала? Що хвалою протяга зневидь? В темно-синю глибінь села Матіола розкинула невід. Хлюпотить на обличчях слів Лоскотливий […]...

ЖДУ АНГЕЛІВ З МЕЧАМИ Шукаю в світі непідвладних смерті, Проходжу від хреста і до хреста: Там ч ола в колючках, серця роздерті, Пробиті руки, […]...

04. КОЛОМИЙКА ПРО ПРОВЕСНУ Вітер віє, вітер буйний, віє за горою, мороз ходить, мороз бродить під руки з весною. В річці риби, в полі […]...

“Іде кіт через лід…” Іде кіт через лід Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима Його біла підзива. – Ти чого йдеш через лід […]...

ЧЕРЕЗ ПАРКИ ТА МАЙДАНИ Ішов я вранці повз Червоний дім, Тим парком, де Кобзар схилився думно, Та й зупинивсь, почувши ці слова: – А […]...

НА ЛЕЗІ РІВНОВАГИ і зникає сей образ – до черепа зношена роль і вмикають навіяну білість альбіноси не вивчених ролей: бо натомісць всіх […]...

НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, я зберігаю досі, після стількох років, і любуюся ним тільки потайки, […]...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля […]...

“Зажурились галичанки через тую зміну…” + *** Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста […]...

ЛЕТИТЬ ГАЛКА ЧЕРЕЗ БАЛКУ Летить галка через балку, Літаючи, кряче… Молодая дівчинонька Ходить гаєм, плаче. “Не пускає мене мати Вранці до криниці, Ні жита […]...

“Зелений луг, веселий пух…” Зелений луг, веселий пух і біла конюшина. І котиться луна за пруг – вишнева намистина. Не наступай на трійчаки, на […]...

“Тридцять днів ішли ми через пущі…” Тридцять днів ішли ми через пущі, Сто людей і двадцять шість верблюдів. Перше – зливи били нестерпущі, Далі – спека […]...

“Летів до тебе турманом через моря і дні…” Летів до тебе турманом через моря і дні, Спадав із неба тугою, а ти сміялась: “Ні”. Я зіркою безсонною зацвів […]...

“І кінь тебе поніс через потік…” І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув панашко. Він коня твого зарік на воду й […]...

ТЕБЕ ПРИГАДУЄМ ПІСНЯМИ “Цю землю треба сполоскати Дощем вогненним, а тоді, Щоб жати урожай багатий, Втопити поле у воді. Нехай постоїть. Хай помокне. […]...

“Років тягар ляга мені на плечі…” Років тягар ляга мені на плечі, Мій полудень зі мною вже на ти, І все частіш повторюю, до речі: Життя […]...

ДОСВІД Нерв пам’яті, оголений літами, вже занімів, і біль давно ущух; і пагорб часу, мов замет, розтанув, розмив сліди щоденних завірюх… […]...

ЗАСУХА Десь хмари бродять (без дощів), Десь блискавка (і дуже близько), Неначе вовк серед кущів: Не видно – лиш очима блиска. […]...

“Вже холоне, замовкає, в’яне…” Вже холоне, замовкає, в’яне Серце… І сльоза скупа – з очей. Та не гасне дух. І дух повстане, Знову крильми […]...

“Тебе з корінням вириваю…” Тебе з корінням вириваю, Топчу ногами стовбур твій. Пустий, гірчавий молочаю, На цій землі рости не смій. Покутуй, вороже врожаю! […]...

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК Твердішають в пальцях суглоби повільно, хоч тоншають жили в зап’ясті щодня, та я відчуваю: у нас є щось спільне з […]...

ЛЕТИ, МОЯ ДУМО Лети, моя думо, в вечірню годину Далеко-далеко відсіль. Лети, моя думо, у тую хатину, Що слухає казку топіль. Жила в […]...

“В степу гриміли грози…” В степу гриміли грози, На морі шторм шумів. І витирав я сльози Коханій як умів. Нічого не просила, Тремтіла, мов […]...

“На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина […]...

НА ЗОЛОТИХ ПАРУСАХ Красуня задумана осінь Золоті паруси нап’яла. І сонце променем косим Мене протяло, мов стріла. Із прекрасним на серці болем, Із […]...

ЖУРАВКА Прощай, білокрила журавко! Розтанула тінь голуба. У росах туманного ранку зоріє пушинка-журба. Ще крила у тебе не кволі, лети, в […]...

НЕЗЛА КАЗОЧКА ПРО ЗОЛОТУ РИБКУ На голубих вервечках мільйонами лампад в Дніпра холодний невід ніч сипле зорепад… Наввипередки з липами до берега прибіг – а […]...

В ОТКРЫТЫЕ ОКНА Бывает час в преддверьи сна, Когда беседа умолкает, Нас тянет сердца глубина, А голос собственный пугает, И в нарастающей тени […]...

“Балада роду…” В мого роду – сто доріг. Сто століть у мого роду. Вичовганий старий поріг Старій бабі в нагороду. Сива стежка […]...

ТИ І рот мені судомою звело, повітря затверділо, наче скло, не видихнуть, ні слова проректи, заламувався погляд на кути. Оплавлений смолою, […]...

НІЧ У КАРПАТАХ Красива ніч, велика ніч, Як марево сторіч. Достиглий місяць з висоти Освітлює хребти. По каменю мій кінь ступа, Вузька моя […]...

НАРОДЖЕННЯ СЛОВА У сонці-слові плаче дитинча. У цю хвилину, чисту і велику, Те немовля заходиться од крику І світ чудується: як довго […]...

ІМІТАЦІЯ ТВЕРДОЇ ВІРИ ся домівка повернень життя тіні – стіни без м’язів цементу розсипається острів пожежі де зникають контрольні події й непобачення стежить […]...

МІСТА Й МУЗИ Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий […]...

ПОЛЮВАННЯ Дні втрат і віднаходин, дні сонячних думок, де сміх, як бризки глоду серед пустих гілок. Та й голова на скрузі […]...

“Коли Каган під’юдив норов Коби…” Коли Каган під’юдив норов Коби І, вкоренивши скрізь голодомор, Пустив на той світ, сіючи роздор, Мільйонів сім ратаїв, без хвороби; […]...

Related posts: