НА ЛЕЗІ РІВНОВАГИ
і зникає сей образ –
до черепа зношена роль
і вмикають навіяну білість
альбіноси не вивчених ролей:
бо натомісць всіх лез що відсутні
в протоколі одвічного кола
рівноваг канонічним набором
сяє айсберг у нішах
підкинуте обрієм лезо летючих
із резервів уявлених руд
як ти плачеш підземною грою
крає поле Твоє і гниє лемешами
адже грою убивць
як коли озирнешся – до само
вимивають деталі потопу
із списку щоденників
міріади ткачів-гробаків
як в землі земноводність
шумить вічно насланим листям
і прищеплені збройно
навіть інші запаси кори
ніби невід відловлює сіті…
…сплять у розквіті втрат
покалічені в битві з руками хірурги
і колючий дріт рибок
що грунтує запиленим соком
доки смерть виганяє вогонь
сад із виходів з воїна
оперує старий соловій
вічні викиди танення
тобто внесок у невід
ці торги й заповідники колеса –
і якщо не буває відхожості місць
і система вмирання у пам’яті
варта схрещення тіл
молоко як предтеча
яко ссальний інстинкт
безмолочного птаха