“Глухе падіння яблук, мовби крок…”

Related posts:

1. “Коли відлунює твій кожен крок…” Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі […]...
2. “Глухе провалля, зяюча глибінь…” Глухе провалля, зяюча глибінь. Над нею – кущ. І одчайдушна тінь На схилі дня і літа голубого З останніх сил […]...
3. ТРОЄ ЯБЛУК ЦИГАНОК Коли юна вдова, Як громом побита яблуня, Наша вчителька перша Фросина Федотівна Комашко Ридала біля трьох своїх хлопців – Шури, […]...
4. “Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом…” Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим […]...
5. “останній крок…” останній крок затихло в роті застигли жили на вапно очиці залила сліпота кричимо рятунку просимо дарма в його склепіннях занімілих […]...
6. “Ще б кроків п’ять, ще три, ще крок…” Ще б кроків п’ять, ще три, ще крок – Зніми утому з пліч!.. Я на плацдармівський пісок Упав в жовтневу […]...
7. У кроках мільйонів і крок мій звучить У кроках мільйонів і крок мій звучить, і в хорі пісень моя пісня летить, у молотів дзвоні і молот мій […]...
8. “О мастаки пристосувати крок…” О мастаки пристосувати крок! Де треба – рачки, де зручніше – плазом. Посеред ребер, серця білих крокв, фатальна опечатка протоплазми. […]...
9. ПАДІННЯ МЕТЕОРИТА То був лише початок, не кінець… І ніч була, й весна, і біла хата. Зорею в шибку стукнув камінець, Він […]...
10. 3. Ще крок, ще два – у людський вир Ще крок, ще два – у людський вир, Ще поворот, півповорота – І Святогорський монастир Відкриє ковані ворота. І промінь […]...
11. “Україна садить карптолю…” Україна садить картоплю: Оре поле дідівський плуг, Традиційне і допотопне Мов застигло довкруг. Де забули старі оселі Скільки їм вже […]...
12. ПІВНІЧНЕ СЯЙВО О як люблю я милуватись вами, Раптові мерехти нічних небес! Говорять люди: – Промені снажливі, Протявши Всесвіту предвічну даль, Об […]...
13. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ОДА МОЛОДОСТІ Лава вулканна нестерпного бітуму. Бурхає полум’я. Валує дим. І рвуться слова без жодного відома: – Коли помирати, то вже молодим! […]...
14. ЗОЛОТІ СТРУМКИ Золоті струмки розлилися. Червоного золота повні. Із ланів біжать, Із ярів гомонять, Із гір течуть, Аж до моря чуть… Течуть […]...
15. “Коло вогню останніх помідорів…” Коло вогню останніх помідорів Туман минулу нічку ночував… До погреба, до хати, до комори Увесь город наш перекочував. Через моркву […]...
16. “Заграє смерть іржавою трубою…” Заграє смерть іржавою трубою, Та я, забувши, що минає строк, На край світів блукати за тобою Піду у жовтій куряві […]...
17. ЛИСОМУ МУДРЕЦЕВІ Поки на думку мудрий розживеться, То не один раз в голові шкребеться. Лисими мудрих тьми тьмущі ставали – Чухали тім’я, […]...
18. “В хмаринці пахощів, раптово пролетілій…” В хмаринці пахощів, раптово пролетілій, В м’якому шелесті розкиданих тканин, В куточку кожному, в дрібниці кожній милій, В хисткому маренні […]...
19. КАТАСТРОФИ МІКРОСВІТУ Я – бог життя. Я – суд і вирок долі. Я милую, караю. Я – живу!.. Ступаю по світах і […]...
20. ВИБІР КООРДИНАТ Не мають значення роки, Ані століття. Єднає нас лише мета Буття на світі. Чи ти король, чи ти жебрак – […]...
21. ПАРИЖ Я Париж полюбив не за те, Що зустрів там красуню якусь, Закохався у неї… Пусте! Багатіша красунями Русь! Я Париж […]...
22. МОТИВ СТАФФА – 2 Коли згадаєш злочини й сваволю, Які народам нелюди чинили, Мертвіє серце од німого болю, Жадають помсти мовчазні могили. Горить свіча […]...
23. СКЛЯНКА НЕ МОЖЕ ВИПАСТИ З РУКИ Рука, забандажована м’язами і бандажами, подібними до м’язів, біла, як стіни лікарень і їхні простирала, які вона називає своїми родичами, […]...
24. “Коли з-під неба голуба проламінь…” Коли з-під неба голуба проламінь Раптово з’явиться в навалі хмар – Тоді з душі спадає темний камінь І грає сонце […]...
25. СПАЛАХ ПАМ’ЯТІ Прокинувся від того, що свою Впізнав садибу – хату і повітку. Я запашні “варенички” жую, Які акація дарує влітку. Гуде […]...
26. ВЕРШИНА СВІТУ Іду гранітом на вершину світу – на Красну площу в сяйві кумача. Рубіновими зорями зігріта, уся планета зблискує в очах. […]...
27. “Земля п’ятьох материків…” Земля п’ятьох материків Мені лягала гордо в ноги, І владно лавром перемоги Квітчав я подвиги шляхів. Запраглі вруна, аргонавти Не […]...
28. “Стають повільніші бажання й рухи…” Б. Антоненку-Давидовичеві Стають повільніші бажання й рухи. Не має твердости рішучий крок. Через останній серця жолобок Тече медами насолода скрухи. […]...
29. “Як тішить очі перший сніг…” Як тішить очі перший сніг, Безжурний, лагідний, мов сміх Дівчати перед шлюбом, – І як його ми любим! Та як […]...
30. “Тут тільки народили баранця…” Тут тільки народили баранця, А там уже і шашлика оплачено… Немає кругобігові кінця, Нема і в майбутті не передбачено. Одне […]...
31. ДОЛЯ СУФЛЕРА Карає доля сивого суфлера, на вічні муки він себе прирік: щодня талантами відчиняє двері, а сам не може стати на […]...
32. НА КОЖНІМ КРОЦІ В житті робив ти свій перший крок, сьогодні в школу йдеш на урок. А що ідеш ти, то робиш кроки, […]...
33. ДВІ АФИНКИ Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі дві афинки на сигліні в долині: в […]...
34. “Океан не випити до дна” Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? […]...
35. “Багато бардів скрашують буття…” Багато бардів скрашують буття! Та мало з них велично поривали Мою уяву, – із похвал навали Виходжу завжди я в […]...
36. “Шанують лиш того народи…” Шанують лиш того народи, Хто власну ниву розорав. Талант – це вогнище Свободи На тлі нікчемних рабських вправ. Це Слова […]...
37. ПОРА (Час гострого вітру). …Останніх яблук у саду сумному. …Останніх пострілів над спорожнілим ставом. …Останньої у полі борозни....
38. Проблеми Проблеми не вирішують, Їх переживають, Вони минають, Як дні, Що майнули І зникли за обрієм. Вони спадають із пліч, Наче […]...
39. “Лісунець собі на грудці…” Лісунець собі на грудці частить ногітки, у болоті лози куці заплели вінки. Лісунець хапа косиці місяця сріблясті, б’є мохнатенькі копитці […]...
40. ВАРІАЦІЇ 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав […]...