Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СКЛЯНКА НЕ МОЖЕ ВИПАСТИ З РУКИ

Рука, забандажована м’язами
і бандажами, подібними до м’язів,
біла, як стіни лікарень і їхні простирала,
які вона називає своїми родичами,
від наслідків недуг, і прізвищ, і дат,
тримає всі орбіти, всі прямі дороги
атомів, кіл, і циліндрів,
які вона зібрала з усього всесвіту,
і наказує склу не відступати, не
опускати позицій на
своїх поверхнях і нутрі, не
пропускати промені і обриси,
подібні, разом, до нарцизів, що
товпляться перед ним, бути
білим, як вона сама, і як
кола, що стружками зібралися
довкруги очних яблук, що нею управляють.

За спинами і стінами, за
державами, і правилами, і книжками,
безліч скель і прірв, безліч
стрижнів, і ковадел, і нащадків
плещуть, як натовпи без границь, і заохочують:
“Не випускай, не випускай, не випускай!”,
і білі кола збираються, від тиску,
довкруги уст і склянки, довкруги
колон порожнечі, що, потріскані,
усе підпирають.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


СКЛЯНКА НЕ МОЖЕ ВИПАСТИ З РУКИ - ТАРНАВСЬКИЙ ЮРІЙ