Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Стояла баба, руки склала…”

Стояла баба, руки склала,
Старій давно пра-пра-пра-про…
Тополя вітром ледь хитала,
І воловодився Дніпро.

На бабу кібчик сів, бо ніде,
Почистив з бабою крило
І полетів шукать поснідать,
Бо, як-не-як, живіт звело.

Надулась баба, баба плаче,
Губа губу шука і мне, –
Чого ти плачеш? Ти не бачиш,
Що в кібчика життя мале?

І – раптом з гір, чи з Берислава,
Чи то з-за баби заревло –
Тополя вітром захитала,
І – зволоводився Дніпро.

1981

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


“Стояла баба, руки склала…” - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА