Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДОЛЯ СУФЛЕРА

Карає доля сивого суфлера,
на вічні муки він себе прирік:
щодня талантами відчиняє двері,
а сам не може стати на поріг.

Душа вже озивається нечасто,
дрімає в ній мелодія жива.
Обридло з будки затхлої сичати
зігріті віщим генієм слова.

Щодня суфлера сумніви терзають,
бо хто б такої долі захотів:
весь вік сидіти спиною до залу
і заздрістю горіти в самоті…

Весь вік гримасу корчити в судомі,
від істини безсмертної за крок,
і в будці нагло вмерти
невідомим
у сяєві талантів і зірок.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


ДОЛЯ СУФЛЕРА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО