ХОР

Related posts:

1. ТУЧА Валиться туча гримуча, студена, Від блискавки грому горить небосхил, Під градом трепече від жаху вселенна, Земля умирає, збавляється сил… Валиться […]...
2. “чого тобі, зимо: з полону ідемо…” чого тобі, зимо: з полону ідемо. подовшало розмов, як вигинів на карті. окріпли гражди слів у кутиках розмов, як патетичний […]...
3. ЧОРНОБИЛЬ Чорнобіль, білобіль, згаданий в літописі перед 1200-им роком, дохнеш (конаєш!) стараючись вимовити своє ім’я по-московському! (Ці скурвісини в Вашінгтоні, Єрусалимі, […]...
4. МАТЕРІ Я знаю, ти довго молилася Богу, Щоб синові долю велику послав, Коли проводжала в далеку дорогу, Де плакало сонце між […]...
5. “По улиці вітер віє…” По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, […]...
6. ПАТРІОТА ІВАН Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать […]...
7. КАРМАЛЮК XIV Спочинь же, серце, втомлене немало, Сильніш забийся, зроджене стократ: З дітьми Кармалюковими ридало, З Устимом билось на єдиний лад, З […]...
8. ВЕЧІР НАПРОВЕСНІ Весна за прякою, мов скромна Маргарита, Схилила стан гнучкий і пісеньки співа. Проста мелодія, знайомі всім слова, По-старосвітському одежа вбого […]...
9. Есть имена, как душные цветы Есть имена, как душные цветы, и взгляды есть, как пляшущее пламя… Есть темные извилистые рты, с глубокими и влажными углами. […]...
10. “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
11. ЯРОСЛАВНА не знаю як прочитати залізний степовий запах скигління чайки багрець неба ось айва б’є поклін землі дрижить струна? тятива? де […]...
12. ЛУК Вона лежала навзнак у траві, Розкинувши долоні для обіймів. А лінія грудей і рук її Творила образ лука в ту […]...
13. ЖИТІЄ СКРИПАЛЬОК Консерваторія – то ксилофон костей, вібрація хребтів в музичних чорториях: в дівчат-скрипальок на тоненьких шиях містичний знак опівнічних гостей. Мов […]...
14. Глибокий сад В ранковому саду заголубіли тіні, І краплею роси заснула в квітці мить. Біжить стежина в сад у зарості малини, Яка […]...
15. “Як солодко дурманить зарошений жасмин…” (Рубаї) Як солодко дурманить зарошений жасмин Серед садів Шіранзу, левадник низовин! Моє ж самотнє серце пече пекельна згага… Отак Фаргад метався, […]...
16. ДО ГОМЕРА Стою здаля у повнім незнанні І пильно слухаю тебе й Киклади, Як той, хто мріє – десь у глибині Знайти […]...
17. ТВОРЧА ТИША О! Нас давно не видно на кону. Закохані у тишину робітні, Ми стали скромні, стали непомітні, Скупі на жест і […]...
18. “Тишина. У гаю – ні шелесне…” Тишина. У гаю – ні шелесне, Сплять берези І марять про весни… Я на лижах іду По своєму сліду В […]...
19. ДО НОЧІ О, як давно я не писав вночі, Вважаючи, що ранок – то мудріше. І ранку того стільки літ ждучи, Я […]...
20. СТОКГОЛЬМ Чарівна саго, на суворих водах, Що тир корони в небо підняла! Тобі скоряється полярна мла, Коли почує золотий твій подих. […]...
21. ПЂСНЬ 20-я. Кто сердцем чист и душею Нареченная Сигор. В сем маленьком, но высоком радикЂ пирует Лот со дщерьми: Во градЂ Бога нашего, в горЂ святЂй Его; […]...
22. “Я спитав, чи ти кохала…” Я спитав, чи ти кохала, Чи пізнала вже любов? Чи щовечора зітхала Після зустрічей, розмов? Ти на жовтому пісочку Пишеш […]...
23. “Глухо храми упали у порох розбитих палат…” Глухо храми упали у порох розбитих палат, Жовті стіни фортець по узгір’ях; згинаючись вдвоє, Люди бігли у поле, і брата […]...
24. “Чистий можеш буть собою…” Чистий можеш буть собою, То нащо тобі броня І шолом над головою? Не потрібна і війна. Непорочність – ось тобі […]...
25. “Знайшли в пісках мандрівника…” (Із Сааді) Знайшли в пісках мандрівника, Що заблудивсь, подобу мумій. Тримала золото рука – Від сонця висохла в самумі. І на затвердлому […]...
26. ЛИСТЫ На белом небе все тусклей Златится горняя лампада, И в доцветании аллей Дрожат зигзаги листопада. Кружатся нежные листы И не […]...
27. ЗАПИТАЛЬНЕ Мій падоньку, а як збагнуть вечірню неба каламуть? Про грона згусклого повітря яка нам розповість палітра? Яким пером або устами […]...
28. “І пригадався той глибокий ліс…” І пригадався той глибокий ліс. І ти легка в халатику сатиновім, Як саранча перестрибувала… Крізь Колючі і густі кущі ожинові. […]...
29. ПРОЩЕННЯ. РОЗДУМ Залунав до вечірньої дзвін, Розливається дзвін малиновий І збирається люд на поклін, До вечірньої тихої мови. До покори, любові до […]...
30. “Я пішла як на дно…” Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води. Тихі привиди верб обмивають стежку з колін. Захлинулась і впала, як […]...
31. ПІНГ-ПОНГ – добридень – – здрастуйте – – як справи? – – спасибі – добре – як у вас? – – […]...
32. “То так і я тепер пишу…” Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми. То так і я тепер пишу: Папір тілько, чорнило […]...
33. НА СИНІ ВЕРШИНИ На сині вершини, на білі берези Розсіяв я тугу з болотних долин, По горах розсипав святі мої слези – Розвіялись […]...
34. МІЙ САД Я посадила сад. І в білосніжну піну, Що легша за морську, пірнаю із гори. І вже не сад цвіте, а […]...
35. ДО НАШОГО БАТЬКА МОГИЛЬНИЦЬКОГО Пресвітлий Боян галицької раті, Я не приходжу, би з Тобов посполу Засісти в раду до царського столу Або соколи на […]...
36. СОНЕТ ІЗ ТОРБИНКОЮ КВАСОЛІ У дерев’яному цебрі сплять коні білі і рябі: біленькі – білі, а рябі – із ледве зримим фіолетом; такі великі […]...
37. “Сонячна дівчина, вимальована промінням…” Сонячна дівчина, вимальована промінням – Радісні вигини, випуклість солодко стигла, Трави лоскочуть їй ноги, квіти цілують коліна, Вітер їй обіймає […]...
38. ЛІКИ ВІД СТРАХУ Хворий в лікаря зубного стогне і тремтить: – Ой, боюся, не торкайтесь. Клятий зуб болить. Ой, не можу. Ой, боюся! […]...
39. “Дух наш пречистий, дух наш народний…” Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І […]...
40. ПРОКЛІН Тепер, коли не треба людям книжки, Лиш плотської жаги й дешевих цін, Коли, неначе вівці після стрижки, Йдуть голі душі […]...