Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Глухо храми упали у порох розбитих палат…”

Глухо храми упали у порох розбитих палат,
Жовті стіни фортець по узгір’ях; згинаючись вдвоє,
Люди бігли у поле, і брата розтоптував брат,
Сірі, мертві обличчя, що котяться важко юрбою.

Ми стояли й дивились, і згірдно кривились уста
В очі, чорно розкриті: тікаєте, викидки міста,
Виноградарі грубі, купці, що ваш дотеп потах,
Полководці і консули з душами канцеляриста.

В небі рвалися хмари – важка каламутна ріка, –
Вітер з півдня напнув почорнілі і голі дерева,
І усі ми почули, як Божа огненна рука
Нам на чолах спочила і стягах з подобою лева.

1937

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Глухо храми упали у порох розбитих палат…” - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ